"Iван Кочерга. Майстри часу (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Таратута моментально зника║. Цi║┐ хвилини ще один поручик i дво║
солдатiв вводять Лiду. Тепер це елегантно вдягнена i дуже гарна дiвчина
25-26 рокiв.

П о л к о в н и к (до Юркевича). Востанн║ пропоную вам iти на перон i
зустрiти цю жiнку. Чули? Через п'ять хвилин буде пiзно.
Ю р к е в и ч. Нi, нiзащо!
П о л к о в н и к. Ви зараз же будете розстрiлянi! Чу║те?
Ю р к е в и ч (помiча║ Лiду, здрига║ться). Нехай! I все-таки я вам ┐┐
не викажу!
П о л к о в н и к (кричить). Мовчать! Я сам вас уб'ю як собаку!
Мовчать!
П о р у ч и к. Пане полковнику, тут стороннi...
П о л к о в н и к. Мовчать!
Д р у г и й о ф i ц е р. Пане полковнику...
П о л к о в н и к (оберта║ться). Га! Чого вам треба?
О ф i ц е р. Дозвольте доповiсти. Ми зараз затримали цю даму. Вона
при┐хала автомобiлем. З боку Чабанiв.
П о л к о в н и к (ста║ уважним). А... ну, i що ж?
О ф i ц е р. Дуже непевна особа. (Тихо доповiда║ щось полковниковi).
Ось ┐┐ документи. (Пода║ полковниковi). Можливо, пане полковнику, що це
саме i ║... прошу звернути увагу. (Показу║ пальцем на один з документiв).
П о л к о в н и к. А, чудово, чудово! Хм... (Розгляда║ документи).
Цифри, слова, знаки - безумовно, шифр. (Раптом скида║ оком на Лiду). Як
ваше прiзвище?
Л i д а. Олена Жданова.
П о л к о в н и к (швидко). А не Лiда Званцева?
Л i д а (спокiйно, знизавши плечима). Не розумiю вашого запитання,
полковнику.
П о л к о в н и к. А, не розумi║те? А якi це шифрованi записи у вас в
зошитi? I║роглiфи оцi?
Л i д а. Записи? Ах, то це ж моя стенографiя. Вправи - для практики.
П о л к о в н и к. Хм, дуже пiдозрiла практика. А що ви робили в
Чабанах?
Л i д а. Я гостювала там на хуторi. В сестри.
П о л к о в н и к. Гостювали на хуторi, а по┐хали на моторi. (Полковник
для рифми робить у словi "хуторi" наголос на "о,"). Ну, добре, ми це все
з'ясу║мо. До речi, цей молодий громадянин принiс нам сьогоднi листа яко┐сь
Лiди Званцево┐. (Лiзе в кишеню). Чи не знайома вам випадково ця рука?
(Навмисне бариться, не розгортаючи листа).
Л i д а (посмiхаючись). Навряд, якщо листа написано на машинцi.
П о л к о в н и к (трiумфуючи). А! Попались! Попались! Значить, ви самi
його писали, якщо зна║те, що на машинцi.
Л i д а (весело смi║ться). Та заспокойтеся, полковнику. Я ж бачу адресу
на конвертi - друкованi лiтери.
П о л к о в н и к. Тьху! (Хова║ листа).
Ю р к е в и ч (нiби нетерпляче). Вибачте, пане полковнику, це все дуже
цiкаво, але при чому ж тут я?
П о л к о в н и к (допитливо дивиться на Юркевича, потiм на Лiду). Так