"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

К о з е л i у с
Моя пошана найяснiшiй панi!

Раптом злiва чути звуки ловецьких сурм. Обидвi жiнки зупиняються
посеред дороги.

Д i в ч а т а
Музика! Сурми!
Близько вже! З-за брами!

Кидаються до брами i дивляться вниз на Подоль║.
Д i в ч а т а
Собаки, вершники!
Дивись, дивись - iще!

Всi в золотi. А зброя - аж горить.
А ферязi1 якi золототканi,
А рицарi мальованi якi!
Дивись, дивись - сюди вже повернули.

1 Ф е р я з ь - рицарський одяг,

К о з е л i у с
(що теж дивиться).
Це найяснiший пан наш во║вода
Верта║ться з Дiвочо┐ гори,
Де бавився шляхетським полюванням
На кабанiв та на газель лiсових.
У л ь р i к а
(до Гiльди).
Доводиться нам повернутись, панi:
Ловецькi чути сурми - це наш пан
Верта║ться додому.
Г i л ь д а
Менше з тим.
Ти дума║ш, що пану во║водi
Не все ┐дно, чи дома я, чи нi?
Ба - ось якби, вернувшись з полювання,
Якого пса недолiчився вiн,
Або, ще гiрше, кiнь який загинув,
То iнша рiч. А жiнка - це пусте.
Ходiм мерщiй, ми, може, ще поспi║м
Хоч манiвцем мисливцiв обминуть.
У л ь р i к а
Спiзнились, люба панi. Всi вже тут.

V

Дiвчата з криком кидаються врозтiч. З-за брами ви┐жджа║, блискучий
похiд. Попереду ловчi iз смиком псiв, далi пан Во║вода, Ольшанський,