"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Менi
При║мно теж - дозволь, я проведу
Тебе до замку, найяснiша панi...

Виходять всi тро║ повз Симеона, дорогою до замку.

IV

З глибини входять Ольшанський i Козелiус.

О л ь ш а н с ь к и й
Далеко ще?
К о з е л i у с
О нi, ми вже прийшли,

Отут вона живе.
О л ь ш а н с ь к и й
Iди... Яка ж убога
Хатина ця. I в нiй така краса,
Така краса розкiшна й чарiвна.
К о з е л i у с
Я наказав, щоб варта пильнувала
Хатину цю. Нехай хоча на мить
Вона вогонь засвiтить - зараз схоплять
I приведуть до замку.
О л ь ш а н с ь к и й
(нетерпляче).
Йди, кажу.
К о з е л i у с
Тодi вже сам тримай свою голубку.
О л ь ш а н с ь к и й
Iди, кажу.

Козелiус виходить.

Невже така краса
Сама не свiтить, мов алмаз блискучий,
I темряви навкруг не осява?
Не знаю сам, що робиться зi мною,
Неначе чари душу оплели...
А може, й справдi чари... Кажуть всi,
Що в Ки║вi гнiздяться чарiвницi
По цих ярах та║мних i крутих...
Хай буде так. Назад нема дороги.
Гей! Вiдчини!

Стука║ в дверi. Меланка виходить iз хати.

М е л а н к а
Хто тут?