"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

(Скачуть у темрявi навкруги переляканих жiнок).
А будете людей дражнити свiтлом,
Що з наших хат украв твiй чоловiк!
К о л я н д р а
Тягнiть ┐┐ до старо┐ гарбарнi,
Хай потемки посидить до зорi.
Тягнуть.


III

У л ь р i к а
Рятуйте! Пробi!
Ц е х о в и к и
Це тобi не замок.
Це Кожум'яцька брама!

В цю мить Свiчка, що почув крик, кида║ться на порятунок.

С в i ч к а
Геть! Назад!
(Б'║ i розганя║ цеховикiв).
Як смi║ш ти ганьбити наше мiсто
I товариство наше цехове! Негiдники!

Коляндра i цеховики тiкають.

Пробач, шановна панi,

Зухвальство це, i не суди всiх нас.
Я зараз вам дiстану свiтла,- дайте
Менi лiхтар.

Лiзе на примурок Симеона i запалю║ лiхтар вiд лампади.

Г i л ь д а
О, дякую тобi,
Кавалере мiй чемний i ласкавий,
Хто ти такий, мiй хлопче?
С в i ч к а
Я зброяр
I майстер Свiчка, ки┐вського цеху,
Роблю я стрiли, луки i мечi.
Г i л ь д а
(вражена).
То, значить, ми брати по реместву!
Як дивно це. Мiй батько теж зброяр,
Цехмейстер славний мiста Кутногорська,
Який при║мний випадок!
С в i ч к а