"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Вийди ж на поклик мiй знов...

Зника║.

II

Зовсiм стемнiло. З-за Кожум'яцько┐ брами вертаються Гiльда з Ульрiкою,
що несе засвiчений лiхтар. Гiльда зупиня║ться, дивлячись на замок.

Г i л ь д а
Бенкет в розпалi... кубками дзвенить
I тiшиться литовське║ рицарство,
Як гучно там!
У л ь р i к а
О панi, я боюсь,
Що гнiватись на нас страшенно буде
Вельможний пан...
Г i л ь д а
Однаково йому,
Чи дома я, чи нi... Якби ти знала,
Як тяжко та як сумно тут менi
В смутному цьому мiстi, що таке
Занедбане i темне, як могила...
По цих ярах, глибоких та крутих, .
Де лiпляться похилi, вбогi хати,
Такi не схожi на ошатний мiй,
Блискучий Кутногорськ...

Тим часом з правого боку виходить Коляндра i ще два цеховики. Побачивши
Гiльду, зупиняються праворуч на першому планi.

К о л я н д р а
Стривайте, тихо.
Це жiнка во║води з лiхтарем
Верта║ться додому. Нумо, хлопцi,
Давайте наляка║мо ┐┐;
Щоб лiхтарем людей не дратувала,
Що потемки примушенi сидiть.
1 ц е х о в и к
Гаразд!
2 ц е х о в и к
А нум, гуртом...
1 ц е х о вик
Нехай не дрочить...
К о л я н д р а
Гаси лiхтар. Кидаймось разом... Ну!
В с i
Ого-го-го!
(Кидаються i гасять лiхтар).
Це ти, моравська лялько!