"Iван Кочерга. Свiччине весiлля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

К м i т и ч
Ця наволоч ║ купка смiльчакiв,

Що не злякалась шаблею й сохою

Далекi нашi межi боронить!

Недовго б ти пишався в вашiй Вiльнi,

Коли б ми там не бились на чолi.

Давно б уже сидiв в татарськiй ямi.
П и р х а й л о
(про себе).
Зухвалий хлоп!

Виходить обурений.

К е з г а й л о
(регоче).
Ха-ха! Я бачу, й ти

Умi║ш перцем очi засипать.
Стривай, я скоро сам до вас при┐ду.
Набридло вже за мурами сидiть.
Р у з я
Та годi вже - нуднi розмови вашi
Могли ви там за кубками вести.
Пора до танцiв - пане во║водо,
Звели музицi грати для гостей.
В о ║ в о д а
Не проти я рицарсько┐ розваги,
Нехай дадуть до танцiв перший знак.
(Фанфари).
Луна║ гасло втiхи й насолоди,
Хай кожен гiсть запросить i веде
Прекрасних пань звича║м стародавнiм.

Пода║ руку Гiльдi, iншi подають сво┐м дамам, i всi обходять залу
повiльним урочистим темпом, пiсля чого вiдводять дам на ┐хнi мiсця.

Р у з я
Тепер танцю веселого й швидкого,
Щоб розiгрiти, розiгнати кров!
Пан Ольбрахте, звели, щоб джура твiй
Веселого нам танцю влаштував.
Гоньоного, вирваного, млинка,
Такого, як в Варшавi чарiвнiй.
О л ь ш а н с ь к и й
(до Кезгайла).