"Михайло Коцюбинський. Tiнi забутих предкiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

смертельне свiтло i затертись образ мерця, вони охоче йшли цiлуватись,
байдужi до чоловiкiв, якi так само обiймали та тулили чужих жiнок.
Дзвiнкi поцiлунки лунали по хатi i сплiтались з плачем сумно┐ трембiти,
що все ознаймляла далекi гори про смерть на самотнiй кичерi.
Палагна не голосила бiльше. Вже було пiзно i треба було прийняти
гостей.
Веселiсть все розпалялась. Робилось душно, люди прiли у кептарах,
дихали випаром поту, нудним чадом теплого воску та запахом трупа, що вже
псувався. Всi говорили вголос, наче забули, чого вони тут, оповiдали сво┐
пригоди i реготались. Махали руками, гупали один одному в спину i моргали
на челядь.
Тi, що не мiстились у хатi, розклали на подвiр'┐ вогонь i справляли
коло нього веселi грища. В сiнях згасили свiтло, дiвки дико пищали, а
парубки душились од смiху. Забава трясла стiнами хати та била хвилями
зойку в спокiйне ложе мерця.
Жовтий вогонь свiчок притьмився в густому повiтрi.
Навiть старi приймали участь в забавi. Безжурний регiт трусив ┐х сивим
волоссям, розтягував зморшки та одкривав згнилi пеньки зубiв. Вони
помагали молодшим ловити челядь, наставивши руки, що вже тремтiли.
Бряжчало намисто у молодиць на грудях, жiночий вереск роздирав вуха,
гримiли ослони, зрушенi з мiсця, i стукались в лаву, де лежав мрець.
- Ха-ха!.. Ха-ха!..- котилось од покутi до порога, i цiлi ряди людей
згинались од смiху удво║, придушивши руками живiт.
Серед писку i глоти нестерпуче коцкав десь "млин" дерев'яним клекотом
згукiв.
- Що ма║ молоти? - завзято вигукував мельник.
- Ма║мо кукурудзу...- пхались до нього дiвки, i сварились мiж собою
жиди, прилiпивши довгi бороди з клоччя.
Тугий скруцак з рушника, мокрий i замашний, гатив з лускотом в спини
направо й налiво. Вiд нього тiкали, серед реготу й крику, перекидаючи
стрiчних, збиваючи пил i псуючи повiтря. Помiст двигтiв у хатi пiд вагою
молодих нiг, i скакало на лавi тiло, трясучи жовтим обличчям, на якому усе
ще грала загадкова усмiшка смертi.
На грудях тихо бряжчали мiдянi грошi, скинутi добрими душами на
перевiз.
Пiд вiкнами сумно ридали трембiти.

Жовтень 1911, Чернiгiв

1 Безлiснiй горi.
2 Штани.
3 Ц а р и н к а - обгороджений сiнокiс близько од оселi.
4 Смереки, рiд наших ялинок.
5 О с т р и в а - суха смерека з галузками, на якiй сушиться сiно.
6 Худоба.
7 Диких верхах гiр.
8 Лiсовi ягоди.
9 Ватравогнище.
10 Довга на сажень сурма з дерева i з кори.
11 Суточки - обгороджена гiрська стежка.