"Иван Котляревский. Наталка-Полтавка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Т е р п и л и х а. Уже рокiв трохи не з чотири.
В ы б о р н ы й. I Наталка так обезглуздiла, що любить за
пропастившогося Петра? I Наталка, кажеш ти, добра дитина, коли бачить
рiдну свою при старостi, в убожествi, всякий час з заплаканими очима i
туж-туж умираючу од голодно┐ смертi, - не зжалиться над матiр'ю? А ради
кого? Ради пройдисвiта, ланця, що, може, де в острозi сидить, може, умер
або в москалi завербовався!..

В продолжение сего монолога мать й дочь плачут.

N 10

В ы б о р н ы й.

Ей, Наталко, не дрочися!

Т е р п и л и х а.

Та пожалiй рiдной,
Мене, старой, бiдной,
Схаменися!

Н а т а л к а.

Не плач, мамо, не журися!

В ы б о р н ы й.

Забудь Петра-ланця,
Пройдоху-поганця, -
Покорися!

Т е р п и л и х а.

Будь же дочко, мнi неслушна!

Н а т а л к а.

Тобi покоряюсь,
На все соглащаюсь
Прямодушно.

В с е т р о ║.

Де згода в сiмействi, де мир i тишина,
Щасливi там люди, блаженна сторона.

пх бог благословля║ть,
Добро ┐м посила║ть,
I з ними вiк живеть.