"Иван Котляревский. Наталка-Полтавка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

В дугу всякий iзiгнувся.

По мере приближекия виборного к оркестру, Наталка подходит к ведрам,
берет их и уходит домой.

В о з н ы й. Чи се - те║-то як його - нова пiсня, пане виборний?
В ы б о р н ы й. Та се, добродiю (кланяется), не пiсня, а нiсенiтниця.
Я спiваю iногдi, що в голову лiзе, - вибачайте, будьте ласкавi, я не
добачив вас.
В о з н ы й. Нiчого, нiчого. Вiдкiль се так? Чи з гостей iдете - те║-то
як його?..
В и б о р н ы й. Я iду iз дому. Випроводжав гостя: до мене за┐жджав
засiдатель наш, пан Щипавка; так. уже, зна║те, не без того, - випили по
однiй, по другiй, по третiй, холодцем та ковбасою закусили, та вишнiвки з
кварту укутали, та й, як то кажуть, i пiдкрiпилися.
В о з н ы й. Не розказовав же пан Щипавка яко┐ новини?
В ы б о р н ы й. Де то не розказовав! Жаловався дуже, що всьому земству
урвалася тепер нитка, та так, що не тiлько засiдателям, но самому
комiсаровi уже не те, як давно було... Така, каже, халепа, що притьмом
накладно служити. Бо, каже, що перше дурницею доставалося, то тепер або
випросити треба, або купити.

В о з н ы й. Ох! правда, правда; даже i в повiтовом судi, i во всiх
присутственних мiстах унинiе воспослiдовало; малiйшая проволочка iлi
прижимочка просителю, як водилось перше, почита║ться за уголовно║
преступленi║; а взяточок, сирiч - винуждений подарочок, весьма-очень
iскусно у iстця iлi отвiтчика треба виканючити. Та що i говорить! Тепер i
при рекрутських наборах вовся не той порядок ведеться. Трудно становиться
жить на свiтi.
В ы б о р н ы й. Зате нам, простому народовi, добре, коли старшина,
богобоязлива i справедлива, не допуска письменним п'явкам кров iз нас
смоктати... Та куди ви, добродiю, налагодились?
В о з н ы й. Я намiревал - те║-то як його - посiтити нашу вдовствующую
дякониху, но, побачивши тут Наталку (вздыхает), остановився побалакати з
нею.
В ы б о р н ы й (лукаво). Наталку? А де ж (осматривается) вона?
В о з н ы й. Може, пiшла додому.
В ы б о р н ы й. Золото - не дiвка! Наградив бог Терпилиху дочкою.
Кромi того, що красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, - яке
у не┐ добре серце, як вона поважа║ матiр свою; шану║ всiх старших себе;
яка трудяща, яка рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить.
В о з н ы й. Нiчого сказати - те║-то як його - хороша, хороша i уже в
такiм возрастi...
В ы б о р н ы й. Та й давно б час, так що ж? Сирота, та iще i бiдна.
Нiхто i не квапиться.
В о з н ы й. Однако ж я чув, що Наталцi траплялись женихи, i восьма
пристойнi┐, наприклад, тахтауловський дячок, чоловiк знаменитий басом
сво┐м, iзучен ярмолоя i дуже зна║ть печерсько-лаврський напiв; другий
волосний - те║-то як його - писар iз Восьмачок, молодець не убогий i
продолжающий службу свою безпорочно скоро год; третiй - пiдканцелярист iз