"Иван Котляревский. Наталка-Полтавка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

суда по iменi Скоробреха i многi┐ другi┐, но Наталка...
В ы б о р н ы й. Що? Одказала? Добре зробила. Тахтауловський дяк п'║
горiлки багато i уже спада з голосу; волосний писар i пiдканцелярист
Скоробреха, як кажуть, жевжики обидва i голi, вашецi проше, як хлистики, а
Наталцi треба не письменного, а хазя┐на доброго, щоб умiв хлiб робити i
щоб жiнку свою з матiр'ю годовав i зодiгав.
В о з н ы й. Для чего же неписьменного? Наука - те║-то як його - в лiс
не йде; письменство не ║сть преткновенi║ iлi помiха ко вступленiю в
законний брак. Я скажу за себе: правда, я - те║-то як його - письменний,
но по благостi всевишнього ║смь чоловiк, а по милостi дворян -- возний, i
живу хоть не так, як люди, а хоть побiля людей; копiйка волочиться i про
чорний день iмi║ться. Признаюсь тобi, як приятелю, буде чим i жiнку -
те║-то як його - i другого кого годовати i зодiгати.
В ы б о р н ы й. Так чом же ви не одружитеся? Уже ж, зда║ться, пора.
Хiба в ченцi постригтись хочете? Чи ще, може, суджена на очi не нависла?
Хiба хочете, щоб вам на весiллi сю пiсню спiвали? Ось слухайте.

(Виборный поет)

N 5

Ой пiд вишнею, пiд черешнею
Стояв старий з молодою, як iз ягодою.

I просилася, i молилася:
"Пусти мене, старий дiду, на улицю погулять!"

"Ой я й сам не пiду, i тебе не пущу:
Хочеш мене, старенького, да покинути.

Ой не кидай мене, моя голубочко,
Куплю тобi хатку, i ще сiна жатку,
I ставок, i млинок, i вишневий садок".

"Ой не хочу хатки, анi сiна жатки,
Нi ставка, нi млинка, нi вишневого садка.

Ой ти, старий дiдура, i зогнувся, як дуга,
А я, молоденька, гуляти раденька".

В о з н ы й. Коли другi┐ облизня поймають, то i ми остерега║мся.
Наталка многим женихам пiднесла печеного кабака; глядя на сi║, i я собi на
умi.
В ы б о р н ы й. А вам що до Наталки? Будто всi дiвки на не┐ похожi? Не
тiлько свiта, що в вiкнi; сього дива повно на свiтi! Та до такого пана, як
ви, у iншо┐ аж жижка задрижить!
В о з н ы й (в сторону). Признаюсь йому в мо║й любвi к Наталцi.
Послухай, пане виборний! Нiгде - те║-то як його - правди дiвати, я люблю
Наталку всею душею, всею мислiю i всiм серцем мо┐м, не могу без не┐ жити,
так ┐┐ образ - те║-то як його - за мною i слiдить. Як ти дума║ш? Як