"Иван Котляревский. Наталка-Полтавка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

совiту║ш в таковом мо║м припадцi?
В ы б о р н ы й. А що тут довго думати? Старостiв посилати за
рушниками, та й кiнець. Стара Терпилиха не зсунулась iще з глузду, щоб вам
одказати.
В о з н ы й. Ох, ох, ох!.. Стара не страшна, так молода кирпу гне! Я
уже ┐й говорив, як то кажуть, надогад бурякiв -- те║-то як його -- так де!
Нi приступу!
В ы б о р н ы й. Що ж вона говорить, чим одговорю║ться i що каже?
В о з н ы й. Она iзлага║ть нерезоннi┐ - те║-то як його - причини; она
приводить в довод знакомство вола з волом, коня з конем; нарица║ть себе
сиротою, а мене паном; себе бiдною, а мене багатим; себе простою - те║-то
як його - а мене возним; i рiшительний приговор учинила - що я ┐й, а она
мнi не рiвня - те║-то як його.
В ы б о р н ы й. А ви ж ┐й що?
В о з н ы й. Я ┐й пояснил, що любов все равня║ть.
В ы б о р н ы й. А вона ж вам що?
В о з н ы й. Що для мене благопристойнi║ панночка, нiж простая селянка.
В ы б о р н ы й. А ви ж ┐й що?
В о з н ы й. Що она - те║-то як його - одна моя госпожа.
В ы б о р н ы й. А вона ж вам що?
В о з н ы й. Що она не вiрить, щоб так дуже - те║-то як його - можна
полюбити.
В ы б о р н ы й. А ви ж ┐й що?
В о з н ы й. Що я ┐┐ давно люблю.
В ы б о р н ы й. А вона ж вам що?
В о з н ы й. Щоб я одв'язався од не┐.
В ы б о р н ы й. А ви ж ┐й що?
В о з н ы й (с жаром). Що? Нiчого!.. Тебе чорт принiс - те║-то як його
- Наталка утекла, а я з тобою остався.
В ы б о р н ы й.Ой ви, письменнi! Вгору деретеся, а пiд носом нiчого не
бачите: Наталка обманьовала вас, коли говорила, що ви ┐й не рiвня. У не┐
не те на серцi...
В о з н ы й. Не те? А що ж би таке║?
В ы б о р н ы й. Уже не що, другого любить; ви, може, чували, що як
вони ще жили в Полтавi i покiйний Терпило жив був, то прийняв було до себе
якогось сироту Петра за годованця. Хлопець вирiс славний, гарний, добрий,
проворний i роботящий; вiн од Наталки старший був годiв три або чотири; з
нею вигодовавсь i зрiс вкупi. Терпило i Терпилиха любили годованця свого,
як рiдного сина, та було й за що! Наталка любилась з Петром, як брат з
сестрою. Но Терпило, понадiявшись на сво║ багатство, зачав знакомитись не
з рiвнею: зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами,
купцями i цехмистрами -- пив, гуляв i шахровав грошi; покинув свiй
промисел i мало-помалу розточив сво║ добро, розпився, зачав гримати за
Наталку на доброго Петра i вигнав його iз свого дому; послi, як не стало i
послiднього сього робiтника, Терпило зовсiм iзвiвся; в бiдностi умер i без
куска хлiба оставив жiнку i дочку.
В о з н ы й. Яким же побитом - те║-то як його - Терпилиха з дочкою
опинилися в нашем селi?
В ы б о р н ы й. У Терпила в городi на Мазурiвцi був двiр - гарний, з
рубленою хатою, коморою, льохом i садком. Терпилиха по смертi свого