"Микола Кулiш. П'си (Збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

М а з а й л о
- Я нiчого не сказав. То менi лише здавалось, що питаю, кажу. А вийшло
так, що я став перед ним i мовчав.. Менi зацiпило...
М а з а й л и х а
- Було б голкою вколотися.
М а з а й л о
- Хтось одвiв мене до дверей. Все - як у туманi. Не знаю, де я, чого
прийшов. Серця вже не чую. I раптом воно тьох! - перед очима якесь писане
оповiщення... Немов не я, немов хтось iнший за мене чита - (серце!).
Список осiб, що мiняють сво║ прiзвище. Минько Панас на Мiнервина Павла.
Читаю, не розумiю. Вайнштейн Шмуель-Калман-Беркович на Вершиних Самiйла
Миколайовича - читаю; Засядь-Вовк на Волкова, читаю, Iсидiр Срайба на
Алмазова, i тут все прояснилось. Я зрозумiв, де я i чого прийшов,
повернувся назад, питаю i чую свiй голос: скажiть, чи можна змiнити сво║
прiзвище i як? I чую арихметичний, щодалi симпатичнiший: "Можна!" Отак i
отак... Ура! - крикнуло серце.
Р и н а радiсно i разом погрозливо:
- Цс-с-с. (Показала на дверi, де Мокiй).
М а з а й л о натхненно, але тихiш:
- Вра! Вдарило, задзвонило, як на Великдень... (Поцiлував жiнку). Отак!
(Дочку). Отак (знов жiнку) i отак!
М а з а й л и х а, мало не плачучи з радостi:
-_ Яке ж тобi прiзвище дадуть, Минасю?.. Яке? Р и н а
- Було б попросити i нам Алмазова...
М а з а й л о, немов диригуючи над якимсь невидимим хором:
-_ Отак i отак! Виберiть прiзвище, яке до вподоби.
Жiнка i дочка руками, мов крилами птицi, наввипередки:
-_ Сiрен║в! Сiренський!
- Розов! Де Розе!
- Тюльпанов!

- Фон Лiлi║н!
М а з а й л о, диригуючи:
-_ Подайте заяву. На два рублi марок. На публiкацiю тиждень чи два.
Все! (По паузi, погладивши серце). _Думав, не переживе.
М а з а й л и х а
- З Мокiем що робити, Минасю? Вiн ж" i слухати не захоче...
М а з ай л о раптом переста║ диригувати. Потемнiв:
-_ Вiн ще не зна║?
М а з а й л и х а
-Нi!

М а з а й л о
з радiсним гнiвом:
-_ Заставлю┐ Виб'ю з голови дур укра┐нськийi А як нi - то через труп
переступлю. Через труп!.. До речi, де вiн? Покличте його! Покличте
негайно┐ (Гукнув)._ Мо-кiю! Чу║ш? Гей, ти!

Дочка спинила:
-_ Папо, поки що йому про це нi слова! До публiкацi┐, розумi║ш?