"Микола Кулiш. П'си (Збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

папо, i вiн за тиждень-два кине сво┐ укра┐нськi мрi┐? От давай! Тiльки ти
мовчок. Розумi║ш?

Жiнка нервово:_
-_ Мино!
Д о ч к а
- Абсолютний мовчок на два тижнi. Не вiриш? Ну, на тиждень, папочко!
Жiнка погрозливо:
-_ Мин-но!
Дочка, поцiлувавши батька:
-_ Пане Сiренський! Розов! Де Розе! Тюльпанов! Ну?
М а з а й л о
- Ну, гаразд. На тиждень... (В люстро)._ Все одно я скоро скажу...
Прощай, Мазайло! Здрастуй...
_
8__
В цей момент пiдвищений, радiсний голос М о к i ┐ в:
-_ ...Мазайло-Квач, наприклад.
Вирвався з рипом дверей. М о к i й вийшов з У л е ю.

Не помiтивши навiть батька, переконував далi, агiтував Улю:
-_ Мазайло-Квач, Улю! Це ж таке оригiнальне, демократичне, живе
прiзвище. Це ж зовсiм не те, як якесь заяложене, солодко-мiщанське: А р е
н с ь к и й, Ленський, Юрiй Милославський... Взагалi укра┐нськi прiзвища
оригiнальнi, змiстовнi, колоритнi... Рубенсiвськi - от! Убийвовк,
наприклад, Стокоз, Семиволос, Загнибога. Загнибога! Прекрасне прiзвище,
Улю! Антирелiгiйне! Це ж не те, що Богоявленський, Архангельський, Спасов.
А нiмецькi хiба не такi, як укра┐нськi: Вассерман - вода-чоловiк, Вольф -
вовк. А французькi: Лекок - пiвень.
У л я обернулася до Рини:_
-_ Ми йдемо в кiно!

ДРУГА ДIЯ
Два днi згодом Р и н а допитувала в Улi

(перед люстром):
-_ Ну, як же ти не зна║ш, ой, Улю. Ти ж з ним в кiно ходила?
- Вчора i завчора.
- Зельтерську воду пила з ним, ти кажеш?
- Навiть iз сиропом...
- Печення вiн тобi купував?
- Аж п'ять, Рино!
- До самого дому провiв?
- До ворiт. Ще й постояв трохи.
- I ти не зна║ш, як вiн - закохався чи?..
В Улi аж рум'янець спахнув. Перебила Рину рухом-словом:
-_ Стривай, Ринко!
Р и н а вичiкувальним голосом:
- Ну?