"Микола Кулiш. П'си (Збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Серйозно?

М о к i й
- Серйозно! Скоро вже i я скажу за словом поетовим: "Сиди один в
холоднiй хатi, нема з ким тихо розмовляти, анi порадитись. Нема,
анiкогiсiнько нема..." А як хочеться знайти собi такого друга, теплого,
щирого, щоб до нього можно було промовитись словом з Грiнченкового
словника та й з власного серця...
У л я вже никла жалощами:
-_ А як буде у вас подруга, щира й тепла... Навiть гаряча...
М о к i й
- Ах, Улю! Менi вже давно хотiлося вам сказати...
У л я трепетно:
Що?

М о к i й
- Ще тодi хотiлося сказати, як пили ви зельтерську воду, як дивились на
зоряну криницю, на дiвку а вiдрами...
У л я
-Що?

М о к i й
- Хотiлося сказати, а тепер ще охотнiше скажу: Улю! Давайте я вас
укра┐нiзую!

У л я мало не впала, одскочила:
- Он ви що! Не хочу!
М о к i й у наступ:
-_ Улю! Ви ж укра┐нка!
- Воронь Боже! Я не укра┐нка!
- Укра┐нка!

- А нiзащо! Нi! Нi!
- У вас прiзвище укра┐нське - Розсоха!
- Нi!

- Та що там прiзвище - у вас очi укра┐нськi, губи, стан!..
У л я, спинившись:
Очi?..

М о к i й переконливо:
-_ Так! Очi, кажу, губи, стан, все укра┐нське. Не вiрите? Не вiрите,
Улю? Я вам зараз доведу... Не я, а наука, оця книжка, Улю, антропологiя
вам доведе, що ви справдi укра┐нка... (Перегорнувши кiлька аркушiв, почав
вичитувати)._ Ось: укра┐нцi здебiльшого високого зросту, стрункi...
(Глянув на Улю)._ А ви хiба не струнка? Широкi в плечах (ну, це про
мужчин), довгоногi... (До Улi)._ Нема гiрш, як коротконога жiнка! (У л я
неспокiйно подивилася на сво┐)._ Нi, у вас укра┐нськi, Улю... (З книжки)._
З дуже напiгментованою шкiрою, себто смуглявi, пишноволосi або кучерявi...
(Подивився на Улю)._ А ви не ймете вiри. (З книжки)._ Круглоголовi,