"Михайло Ларiн. Допiнг (Оповiдання)" - читать интересную книгу автора

за цукеркою - нещодавно кинув палити i, коли хвилювався, клав пiд
язик, немов валiдол, карамельку.
- Сьогоднi це була остання шайба майстрiв, тату, - упевнено сказав
Валерка й посмiхнувся. - А тепер, тату, не заважай.
- Гаразд, - знову прогув Сидоренко старший. - От тобi й
трансформатор... Дiрку вiд бублика отримаєш, а не трансформатор...
Перший i другий перiоди матчу пройшли без змiн. Атакувала команда
майстрiв. Атакувала наполегливо, великими силами; але напрочуд рiвно
й на диво майстерно захищалися торпедiвцi. Здавалося, гол висiв над
воротами мiсцевої команди. Шайба без кiнця намагалася пробитися через
частокiл ключок i нiг i затрiпотiти у сiтцi "Торпедо", але спортивне
везiння було на боцi мiсцевих хокеїстiв. Одного разу шайбу, невдало
вiдбиту воротарем торпедiвцiв Михайловим, поруч iз воротами перехопив
правий крайнiй суперникiв i, залишившись сам на сам iз воротарем,
обвiв його i... з двох метрiв послав її над перекладиною. Нападаючий
тiльки схопився за голову. Ясна рiч, не помиляється лише той, хто
нiчого не робить, але щоб з такої вiдстанi не влучити шайбою в пустi
ворота, це треба вмiти...
На другу перерву команди пiшли з рахунком нуль - один на користь
гостей.
Нарештi розпочався третiй перiод. Першi п'ятнадцять хвилин гравцi
"Торпедо" лише вперто захищались вiд навальних атак гостей. Захищалися
вдало, що розвеселило вболiвальникiв. Нехай i поразка, але не з
розгромним рахунком, на який вони сподiвалися.
- Де ж твої голи? - запитав Сидоренко-старший, витираючи спiтнiле
чоло.
- Ще рано, - впевнено проказав Сидоренко-менший. - За три хвилини
до кiнця матчу Корольков заб'є першу шайбу.
- Собi у ворота? - поцiкавився Костянтин Андрiйович, пiдозрiло
покосившись на Валерку.
- Нi, не Корольков, - примруживши праве око, сказав
Сидоренко-менший. - Краще, якщо спершу шайбу заб'є Михайлов. - Валерка
подивився на батька. - Як ти гадаєш, тату?
- Та-а, - Сидоренко-старший тiльки махнув рукою.
До кiнця матчу залишалось щось бiльше трьох хвилин. Гостi
атакували вперто, не випускаючи жодного гравця "Торпедо" з меж
торпедiвського боку поля. Раптом, перехопивши шайбу, що летiла у
ворота, Михайлов розiграв її, мов у футболi, iз захисником i,
отримавши вiд того пас, повiв на суперника, вдало обминаючи
гравцiв-гостей, обводячи їх, мов першачкiв.
- Куди? Куди? На-а-зад, до ворiт!!!- прокричав тренер, що схопився
з лави запасних, та було вже пiзно. Михайлов упевнено просувався до
ворiт. Фiнт, ще один - i вiн уже сам на сам iз воротарем гостей
Голосовим. Зупинився, а коли Голосов кинувся на перехват шайби,
влучним кидком послав шайбу в ворота.
Трибуни загули. Вони нагадували вже не потривожений вулик, а шторм
у вiдкритому морi...
- А другу шайбу заб'є Корольков, - проказав задоволений Валерка,
коли рев i свист на трибунах стихли.
I справдi, не встигли спартакiвцi розпочати з центра поля, як