"Богдан Лепкий. Мазепа (Укр.)" - читать интересную книгу автора

зречеться частини, щоб цiлiсть скрiпить. Це - конечнiсть i годi".
"А ваша милiсть частини не зрiкаються".
"Бо менi не вiльно. Це ж укра┐нська земля. Я чужо┐ землi не домагаюся,
навiть найменшого шматочка, нi!"
"А що ж вашiй милостi да║ цар Петро?" - спитав нараз, не без хитростi,
║зу┐т.
"Власне тому, що да║ не те, чого менi треба, я хочу балакати з Карлом i
Станiславом. Менi, як гетьмановi Мазепi, нiчого бiльше й не треба. Як
бачите, я собi не менший пан вiд якого там короля i не бiднiший вiд
жодного з них, але для iде┐ державно┐ i заради культури ║вропейсько┐
зважуюся на гру, в котрiй можу втратити все".
"Того нiколи не буде. Карло побiдник, Карло герой, на нього дивиться
весь свiт".
"А во║нне щастя, отче ректоре? Невже ж Олександр Македонський, Ганнiбал
i Вал║нштайн - це не геро┐? А що сталося з ними? ,Еvеntus Ьеlli sеmper
dubius est'".
Балакали по-латинськи, але так легко й живо, нiби це була ┐х спiльна,
рiдна мова. Один на другого дивилися з-пiд ока. Обидва мали за собою школу
й досвiд. кзу┐т балакав майже шепотом, але так виразно, що можна було
кожний звук почути, зате не чулося того чуття, з котрого звуки людсько┐
мови виходять i забарвлюються ним.
"Ваша милiсть,- почав ║зу┐т,- можуть бути впевненi, що нема такого
аргументу, якого б я не вжив у користь милостi вашо┐, вважаючи себе його
милостi послом i адвокатом. Але ж признати годиться, що також контрагенти
нашi не оставалися в боргу, ┐х контраргументи зневолювали мене з офензиви
переходити в дефензиву. Але оружжя я все-таки не склав i не складаю,
сподiваючися, що ваша милiсть, як вельми досвiдчений полiтик, поступлять
дещо зi сво┐х постулатiв, деякi з них переведуть пiд рубрику дезiдератiв,
противна сторона також пiде на компромiси i почин наш увiнча║ться успiхом
аd maiorem gloriam Dei, et magnificentiae vestrae".
Гетьман глянув у хитрi очi свого гостя i заперечив головою:
"Отче ректоре! На довгi торги в мене часу нема. Земля пiд ногами
горить. ,Hannibal ante portas!' Як людина, начитана в iсториках грецьких i
римських, а також знаюча пiзнiшi аннали й volumina legum, зрозумi║те,
venerabilis pater, що за що-небудь я певно┐ теперiшностi за непевну
будучнiсть не промiняю. Краще живий хорунжий, нiж умерший сотник. Мо┐
бажання мiнiмальнi".
"А максимальнi, милосте ваша?"
"Максимальнi - це те, до чого безперечно всякий народ ма║ природжене
право i чого певно, може й у недалекiй будучностi, будуть добиватися
освiдомленi одиницi i цiлi народи,- нiким i нiчим необмежена воля... Але
скажiть менi, яке становище Карла?"
"Становище Карла?"
"Так.. Його до мого проекту".
кзу┐т зморщив чоло. Пiд напором того несподiваного запитання думка його
стала зi здво║ною швидкiстю працювати.
"Його милiсть Саrоlus rex, не можу зата┐ти правди, рад довести до
згоди".
"Рад. Ось i бачите. На його я числю. Сподiваюся, що цей молодий,
генiальний чоловiк зрозумi║ мо║ важке положення i не допустить до довгих