"Богдан Лепкий. Мазепа (Укр.)" - читать интересную книгу автора

антихриста,- який же тут Великдень?
Добре, що минув i що кiнця свiта не було.

* * *
Бiльше нiж тиждень i мало що не два довелося ждати гетьмановi Мазепi на
тую во║нну раду. Правда, у Жовквi вiн не потребував скучати. I вiн ┐здив,
i до нього при┐здили люди, але треба було дуже секретно видiтися з ними й
дуже полiтично балакати, бо в Жовквi пiд тую пору i стiни вуха мали.
Гетьмановi старшини теж не були радi. Весна. В ма║тках чимало роботи. В
кожного родина, святкуватимуть без батька, а ти сидиш у тiй Жовквi не
знати пощо й нащо.
Нарiкали старшини, зiбравшись в гетьманськiй господi, коли ┐м довелось
на гетьмана ждати, так як нинi, у вiвторок по провiднiй недiлi.






* * *
Гетьмана ще вранцi покликали на раду, бо Цар скоро вста║. Сидiти може
геть поза пiвнiч, а вставати мусить разом зi сходом сонця, i зараз за
роботу береться. Чорт, не чоловiк!
Старшини посходилися коло полудня. Не буде ж тая рада Бог вiсть як
довго тривати! Петро не любить зайвих слiв. Або говори до речi, або мовчи.
Декому вже й язик вiдрiзали за те, що непотрiбне балакав. З Петром
короткий процес.
Чекають старшини, гетьмана нема.
"Ясновельможний сам пiшов?" - пита║ Орлика компанiйський полковник
Танський.
"Сам, як палець".
"Також новi звича┐, щоб гетьман одинцем ходив, нiбито в нього надiйних
людей нема".
"Видно, нас там не треба",- дода║ обозний Ломиковський.
"Нас тiльки тодi кличуть, як голову пiд кулi та пiд шаблi треба
наставляти,- зауважу║ Танський,- а до вiйськово┐ ради - то ми за дурнi.
Москалi всi розуми по┐ли".
"Звичайно, вони барини, а ми холопи ┐хнi".
"Царськi люди in spe".
Говорили чимраз тихiше, щоб який чорт не пiдслухав.
Хтось добув iз шароварiв добре вже постиранi кiстки.
"Кидаймо!"
Скорочували час, як могли. Але нервувалися, i навiть костi не могли
цьому нервуванню зарадити.
"Хтось iде!"
I властитель костей сховав ┐х назад у сво┐ глибокi шаровари.
Увiйшов покойовий гетьманський Кендз║ровський, оженений з сестрою Настi
Скоропадсько┐, чоловiк молодий, не дуже ще бувалий, але вiдомий сво║ю
вiрнiстю Мазепi.
"Як же там, Кендз║ровський,- стали питати його,- не чув, що там дi║ться