"Юрий Логвин. Дiвчата нашоп крапни (укр.)" - читать интересную книгу автора

крут│л│в. А пот│м, правда, через якийсь час сам│ ж до них │ приповзали.
Так що мен│ нема чим хвалитись -- горянок я не помалював.
Нав│ть Фузу, яка одного разу до мене прийшла.
Якось я п│ймався в л│фт│ разом │з Фузою. Був я з гостинцями │з ЦДЛ'у. В
одн│й редакц│┐ мен│ трошки рубл│в п│дкинули.
Не втримався │ влаштував соб│ в буфет│ ЦДЛ'у банкет -- заливна
осетрина, бутерброд з горбушею, пир│жок │з яблуком │ подв│йна кава. Та ще й
додому, зда║ться вдруге у сво║му житт│, купив здоровенну шишку ананасу. Кажу
я Фуз│:
-- За годину приходь. Чаю вип'║мо... як буде час -- помалюю. Добре?
Фуза, н│би на згоду, с│понула гострим п│дбор│ддям │ гордо вийшла з
л│фта на сво║му поверс│.
Як п│д│йшов час, нар│зав я на блюдечко скибочки ананасу │ в пох│дний
мисливський стопарь нац│див кубансько┐ │забелли.
Тут │ Фуза пошкрябалась у двер│.
Запросив до столика.
Фуза сильно потягла пов│тря сво┐м довгим носом. Чи то запахом ананасу
чи │забелли насолоджувалась. Взяла одну скибочку ананасу.
Аж тут хтось загарлав у коридор│, щоб я б│г на кухню. Я полишив Фузу │
вискочив до кухн│ -- п│дгорало мо║ тушковане м'ясо.
Коли впорався з каструлею │ повернувся до сво║┐ к│мнати, двер│ були
щ│льно закрит│.
В│д│мкнув замок │ хот│в зробити Фуз│ зауваження, що треба обережн│ше
поводитись │з цими п│дступними замками. Та Фуза щезла. На блюдечку не було
ан│ скибочки, а порожн│й стопарь лежав на п│дв│конн│.
Коли ж я знов з│тнувся з Фузою в л│фт│ │ сказав, щоб вона прийшла до
мене на малюнок, вона оскажен│ло гарикнула мен│ в обличчя: "Я не
продаюсь!.." ▓ прожогом вискочила з л│фта на чужому поверс│.
Пот│м, по роках, мо┐ московськ│ знайом│ розпов│дали, що Фуза п│сля
зак│нчення │нституту на Кавказ не повернулася. А пила │ тинялась по
гуртожитках у земляк│в. Як ото хтось │з кавказц│в говорив: "Без в│ст│
пропавш│║ на асфальт║..."
Та ще дурн│ша пригода в мене вийшла з одн│║ю дипломанткою. Ну таке в
не┐ було монголо┐дне лице, такий жовтий кол│р шк│ри, таке смоляне лискуче
волосся │ така туга постава, що я не втерп│в │ майже силою затяг ┐┐ до себе.
Умовляв дуже довго, аж самому набридло. Мо┐х, може двохгодинних, зусиль
вистачило т│льки на те, щоб вона зняла блузку та бюстгальтер. Сид│ла
напружено, наче задерев'ян│ла. Стискала той бюстгальтер │ не хот│ла його
кудись сховати.
Якось вже я надряпав кульковою ручкою невеличкий малюночок. Думав, що
зб│льшу цей сюжет для наступного, головного сеансу │ соб│ полегшу роботу. Та
не так вийшло -- наступного дня в│дключили батаре┐. ▓ коли я повернувся з
лекц│й, в к│мнат│ було прохолодно. Тому, поки не з│гр│лося в│д сонця
прим│щення, до дипломантки не п│дходив.
Аж ось │ нагода трапилась -- давали стипенд│ю. Ну, п│д│йшов. Щось вона
була насуплена │ ледь промимрила у в│дпов│дь на прив│тання. Мен│ б треба
було в│д│йти без зайвих сл│в, а я в│зьми та й спитай, коли ми зможемо
продовжити малюнок.
-- Ви мене образили!
-- Я?! Та н│ вам │ н│кому про вас жодного поганого слова не сказав.