"Юрий Логвин. Дозвiл на помсту (укр.)" - читать интересную книгу автора

Сонце вже прорвалося в долину, осв│тило
б│лий одяг асасин│в │ заграло на риб'яч│й лусц│ кольчуг хрестоносц│в. Повол│
рухались багато вбран│ вершники на прикрашених дорогими уборами конях.
Коли наблизилась до першого мосту ця
яскрава │ строката батова, скочив головний асасин на землю │ п│дхопив п│д
вузду │ за стремено коня головного хрестоносця │ перев│в через перший п│дйомний
м│ст. Хусейн ледь не заголосив в│д радост│, в│д щастя. На цьому дебелому
кон│ важно сид│в сам Жак Арден. Душа, т│ло Хусейна сп│вали! Його не забули,
його нагородили можлив│стю помститися! Зараз хазя┐н в│д│йде │ подасть знак!
Н│, подасть знак │ в│д│йде!.. Н│, в│н проведе ненависного гяура через браму,
│ тод│ Хусейн шул│кою впаде на нього...
Хусейн переб│г по краю муру │ став над
внутр│шн│м отвором брами.
Ось з'явилась голова коня з червоним
плюмажем, сива непокрита голова Жака Ардена, голова в тюрбан│ головного,
який чомусь не махав руками. Вони в нього були зайнят│ - л│ва вуздою, права
стременом...
Мов скр│зь туман бачив Хусейн - хазя┐н
допом│г Жаку Ардену з│йти з коня. Ось вони походжають навколо мармурового
водозбору │ про щось розмовляють. Певно, франкською мовою - Жак Арден,
як знав Хусейн, не тямив н│чого, кр│м в│йськово┐ справи, а сво║ю мовою
ледь м│г читати.
Заповнили подв│р'я хрестоносц│ та во┐ни-асасини.
Сп│шились ус│, миють руки та обличчя.
Н│хто н│чого не сказав Хусейнов│, н│хто
знаку не подав н│якого, │ йому раптом вдарила в голову жахлива здогадка:
н│хто не збирався завдавати яко┐сь шкоди Жаков│ Ардену у фортец│. Це зробить
на мор│ товстун Ал│! А його поставили на мур, щоб в│н за першим порухом
руки шугонув униз на кам│ння. Щоб зрозум│ли хрестоносц│, як│ в│ддан│ люди
у пота║мному в│йську асасин│в.
Миттю вир│шив т│кати. Довкола ж густ│
зарост│. Ступив крок, другий... │ завмер - найстарший брат кивнув на нього
головою, але рукою й не ворухнув, щось сказав Жаку Ардену, │ знову вони
п│шли навколо водозбору.
Ще три швидк│ кроки. Ось зараз Хусейн
стрибне з башти на мур │ зникне з очей │ асасин│в, │ хрестоносц│в...
Але що це? Якийсь рух за спиною. Озирнувся
- геть у б│лому, як │ в│н, товстун Ал│.
Тим часом хазя┐н п│дняв │ опустив руку.
Хусейн напружився для стрибка, та Ал│ схопив його за полу плаща │ потяг
за собою у провалля.
Падав на кам│ння │ бачив усм│хнене,
рад│сне обличчя Ал│. Хусейн лише встиг подумати: "Хто ж помститься хрестоносцев│?"
А Жак Арден погодився з ватажком асасин│в
│ промовив захоплено:
- Таких в│дданих во┐н│в у нас │ справд│
нема.