"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Вiн витягнув з кишенi куруша. Циганка пожадливо схопила монету -
засунула в складки рясного вбрання. Миттю розiклала карти.
- Ясне тво║ майбутн║, добрий ага, - знову прокаркала вона. - Випада║
тобi багатство в далекiй дорозi. I честь, i шана. Тебе чекав великий удар,
але ти щасливо уникнув його. А ще ти ма║ш великий iнтерес у дiтях. Вони не
кревнi, не рiднi тобi, ага, але дуже тiсно зв'язанi з тво║ю долею.
Настiльки тiсно, що я навiть боюся говорити...
- Говори, стара! - гаркнув стривожений Гамiд.
- Позолоти руку, щасливчику!
Вiн кинув ще одного куруша. Циганка подивилася на нього тьмяним оком.
Проскрипiла:
- Далеко стелеться твоя дорога, щасливчику. I весь час поряд з тобою по
нiй iдуть дво║. То вони вiдходять од тебе, то знову наближаються: дороги
вашi перехрещуються, як зморшки на мо┐м обличчi. I що дивно: навiть твоя
смерть залежить вiд смертi одного з них...
Гамiд посiрiв. Голос його затремтiв.
- Тих дiтей?
- Тих, що супроводять тебе, ага.
Циганка зникла так же нечутно i непомiтно, як i з'явилась. А Гамiд ще
довго сидiв на теплiй землi, вражений почутим. З острахом дивився на чорну
ковдру, пiд якою лежали сповитi, вiрнiше, зв'язанi дiти во║води. Тьфу,
шайтан! Невже його доля вiдтепер залежить вiд долi гайдутинських
вишкребкiв? Невже щоб продовжити сво║ життя, вiн мусить дбати i про них?
Слова циганки глибоко запали в серце Гамiда. Марновiрний страх за сво║
життя довгi роки примушував його берегти Ненка i його сестричку,
пiклуватися про них i про ┐хн║ майбутн║. Коли беглер-бей, щоб завдати
во║водi Младену нещадного удару, хотiв стратити дiтей, Гамiд випросив для
них помилування, а потiм Ненка пiд iм'ям Сафар-бея вiддав у яничарський
корпус, а Златку тримав при собi разом зi сво┐ми дiтьми, давши ┐й iм'я
Адiке.
Коли вiн сьогоднi дiзнався, що Сафар-бей три днi тому зник при
загадкових обставинах, вiн негайно почав розшуки, якi навели його на
думку, що Сафар-бея викрадено.
Де ж вiн подiвся? Яка його доля? Чи живий вiн? На цi питання може дати
вiдповiдь тiльки одна людина - Станко. До його двору ведуть слiди... Вiн,
напевне, може також дати цiкавi вiдомостi i про Якуба, котрого Гамiд не
без пiдстав вважав сво┐м смертельним ворогом i котрого хотiв би якомога
швидше прибрати з сво║┐ дороги. Але клятий болгарин мовчить! Не хоче
сказати правди! Ну, нi, вiн розв'яже йому язика!
Гамiд сам схопив важкого батога i почав шмагати болгарина по руках, по
обличчю, по спинi. Станко звивався бiля його нiг, захищаючи скривавленими
руками очi.
- Ти все скажеш, гяурський собако! - хрипiв спахiя, вкладаючи в удари
всю свою силу. - Все скажеш!
- Я нiчого не знаю, - простогнав бай Станко.
- Де Якуб? Куди ви подiли Сафар-бея?
- Я ┐х не бачив, ага. Бог - свiдок.
Батiг засвистiв знову. Гамiд оскаженiв. Навiть Абдагул i Кагамлик
вiдступили пiд стiну, боячись, що i ┐х зачепить.
Несподiвано рипнули дверi - i на порозi з'явився Сафар-бей. Гамiд