"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Сам в шпаринку всiх забгаю!

Раптом натовп стих i розступився. З'явився низький бiлий
автомобiль - той, що тiкав вiд руки Малька-Ванька. Хлопчик його
вiдразу впiзнав, хоча тепер вiн був великий та грiзний. Його фари
яскраво палали.
- Громобiй! Гоночний Громобiй! - загомонiли машини.
Голос Громобоя залунав над площею:
- Дуже доб-р-ре, що ми стали господарями прекрасної країни -
Чарiвної Круговертi. Нестерпний Знавець-Моргунець зi своєю дружиною
ув'язнений у Триколiрному замку. Але вранцi жителi вийдуть iз своїх
осель, визволять його, i вiн знову почне приндитися, знущатися i
командувати нами. Як цьому перешкодити?
Натовп стривожено загув. Потiм у коло, важко покректуючи, вибрався
Самоскид.
- Я, - прохрипiв вiн, - можу цьому перешкодити. Я i нiхто бiльше!
- Як? - пiдсунувся до нього Громобiй.
- Засиплю дверi всiх будинкiв пiском та гравiєм щоб жителi не
змогли вiдчинити їх i вийти на вулицю.
- А якщо вони полiзуть у вiкна? - вигукнув хтось.
- Тодi я обiллю їх холодною-прехолодною водою, - сказав
Автополивальник i випустив такi водограї, що iншi машини злякано
позадкували:
- Ой-ой! Не бризкайся!
- Люди занедужають i сидiтимуть вдома, - продовжував задоволено
Автополивальник. - Вони тремтiтимуть, загорнуться у ковдри, залiзуть
пiд перини.
- А я не стану їх рятувати й розвозити по домiвках лiки, - додала
Швидка Допомога.
- Це добр-ре! - прогарчав Громобiй. - Дуже добр-р-ре.
- Я бiльше не служитиму людям! - заверещав громiздкий та
незграбний Фургон з написом на борту: "Булки". - Краще я сам поїм
булочки, тiстечка, макiвники, торти. Вони такi смачнi, м'якi, солодкi,
завжди так чудово пахнуть...
I вiн апетитно заплямкав, переступаючи з колеса на колесо.
- А я вип'ю усе молоко! - заявив жовтий Молоковоз.
Дiти завмерли.
- Чуєш, що вони кажуть? - сплеснула руками Варя.
- Чую, - похмуро кинув Малько-Ванько.
- Що ж їстиме моя бабуся? I мама, i тато...
- А мої тато й мама? А братик Вiктор? Вiн по три окрайцi з
варенням вiдразу вминає, зрозумiла?
Варя заголосила:
- Вони кашлятимуть...
- I нездужатимуть, - додав Малько-Ванько. - Адже Швидка Допомога
вiдмовилась їм допомагати.
- Треба щось робити! - Варя стукнула кулачком по бильцю. - Треба
рятувати жителiв мiста!
- А як?
Вони подивилися вниз. До землi було так далеко, що дiти злякано