"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Вона їхала тiєю ж самою велосипедною дорiжкою!

ПIДСТУПНИЙ ЗАДУМ

Дружина йшла вулицею. Воїни карбували крок. Вiд струнких лав раз
у раз вiдокремлювалися групи дружинникiв i займали пости на
перехрестях i провулках.
На "Острiвцi безпеки" в цей час стояли Малько-Ванько та
Рукастик-Смугастик. Вони боялись, що в тiснотi й штовханинi якась
очманiла машина ненароком заїде на острiвець i зiб'є їх. Та цього не
сталося. Автомобiлi злякано сторонилися бiлої лiнiї, - певне, дуже не
хотiли, щоб у них повiдпадали колеса...
Коли машини зринули, Рукастик-Смугастик, який нетерпляче
пiдстрибував на мiсцi, кинувся вперед. Вiн так поспiшав до своїх, що
навiть не попрощався. Лише махнув рукою. Мить - i вiн вже зайняв мiсце
в лавах Рукастикiв-Смугастикiв.
- Щасливо! - кинув йому навздогiн Малько-Ванько. Раптом хтось
штовхнув його в бiк. Вiн здивовано озирнувся - поруч тупцював Жучок.
- Ти ще тут?
- Бiда! Зараз трапиться бiда! - гарячково випалив той.
- Яка бiда? - Малько-Ванько насторожився.
Жучок озирнувся i прошепотiв:
- Громобiй наказав Тягачу доставити Шляховий Коток на височенну
гору й пустити його звiдти на дружину Знавця-Моргунця. Коток не має
гальм, i його нiхто й нiщо не зможе зупинити!
- Обманюєш!
- I зовсiм не обманюю, - образився Жучок. - Ваша Варя теж спочатку
менi не вiрила, а потiм повiрила. Це я допомiг їй звiльнити дружину
Знавця-Моргунця. Отак!
- А де ж вона?
- Зараз приїде. Але не можна гаяти жодної хвилини!
- Що ж робити? - задумався Малько-Ванько.
- Бiжи он туди за рiг будинку i чекай мене там. Я вiдвезу тебе на
ту гору, й ти зупиниш Шляховий Коток.
- Як же його зупинити?
Та Жучок вже тiкав геть - дружина пiдiйшла зовсiм близько.
- Потiм скажу! - на бiгу вигукнув вiн.
Чи треба казати, що Малько-Ванько не гаяв жодної секунди? Треба
було рятувати дружину Знавця-Моргунця! За хвилину вiн був уже в
провулку.
Чекати довго не довелося. З-за рогу вискочив Жучок, але який вiн
мав вигляд! Одна фара в нього чомусь не свiтилась, бiк був добряче
пом'ятий. Та вiн хвацько пiдкотив до тротуару.
- Сiдай! - розчахнув дверцята. - Машини щось пронюхали. За мною
женуться...
Ледве Малько-Ванько опинився у кабiнi Жучка, як з провулка
вискочило кiлька машин. Попереду мчав грiзний Громобiй.
- Ось вiн! Стiй, зраднику! - загримiв вiн.
Жучок дав повний газ i так рвонув з мiсця, що хлопчика жбурнуло
назад.