"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

до чого це приведе?
- До тебе, - прошепотiла дiвчинка. Рукастик-Смугастик мимохiть
усмiхнувся, i Варя побачила, що вiн зовсiм не суворий, i вона
посмiлiшала.
- Але ж я не знала...
- А ось для того, щоб ти знала, - знову посерйознiшав
Рукастик-Смугастик, - ми зараз вiдправимо тебе, дiвчинко, до Кiмнати
Знань. Там тебе пригостять дуже смачними пирiжками, якi полiпшують
пам'ять, i тобi буде легше вивчити правила Закону.
- Та менi треба якнайшвидше додому! - злякано запротестувала Варя.
- Поки не опануєш правил, ми не випустимо тебе на вулицю. Багато
отаких, як ти, поспiшають додому, а потрапляють до лiкарнi. Адже через
твої незнання може виникнути аварiя.
За його знаком звiдкiлясь з'явився ще один Рукастик-Смугастик, але
в чорному беретi та чорних рукавичках. Вiн узяв дiвчинку пiд руку.
- А велосипед! Треба вiдвести Петриковi!
- Не турбуйся. I велосипед вiдведемо куди треба, i тебе.
Дiвчинку привели до великої кiмнати, де всi стiни були обвiшанi
кольоровими картинками. А посеред кiмнати на пiдлозi Варя побачила...
...мiсто!
Таке ж iграшкове мiсто, як у таємничiй кiмнатi дитячого садка
"Парасолька".
Варя озирнулась. Рукастик-Смугастик кудись зник. Тодi вона
простягла руку й торкнулася найближчої машини.
Та покотилась - дедалi швидше й швидше...

ДIД ДРАНДУЛЕТ I П'ЯТЕ КОЛЕСО

Малько-Ванько вiдчинив хвiртку й зупинився. Широкий двiр був
тьмяно освiтлений лiхтарями.
Нiкого.
Куди ж подiвся Жучок?
Хлопчик огледiвся, потiм нерiшуче зробив крок, другий...
- Стiй! Нi з мiсця!
Прямо на нього мчало колесо. Звичайне автомобiльне колесо.
Точнiше, незвичайне, бо котилося саме, без нiякого мотора. Зате
горлало нiби навiжене:
- Попався! Ще один попався! Вiд мене не втечеш!
Та Малько-Ванько й гадки не мав тiкати. Вiн з усмiшкою розглядав
дивовижне колесо. Звiдки воно взялося? I тут згадав розповiдь Жучка
про те, що тут, у музеї, запаснi частини гуляють ночами.
- Виходить, це правда? - вихопилося у нього.
- Що правда? - насторожилось колесо й зробило хвацьке коло бiля
Малька-Ванька.
- Те, що ви гуляєте вночi?
- Дурницi! - запально вiдрубало колесо. - Всi перебувають на своїх
мiсцях. Чому б це їм гуляти вночi? Я не дозволю! Ти мене ще не знаєш!
- Не знаю, - кивнув Малько-Ванько. - Я тебе вперше бачу. А хто ти
такий?
- Я - головний доглядач музею.