"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Але одне дiло гратися у басейнi, i зовсiм iнше - розкрити Велику
таємницю чарiвної кiмнати!
Малько-Ванько важко зiтхнув.
- Гаразд, - вiн щосили намагався насупити бiлi бровенята. - Тiльки
ж гляди менi!
А якщо говорити щиро, то вiн був навiть радий, що не сам пiде до
чарiвної кiмнати. Бо невiдомо, що там за дверима...

ОСЬ ТАК ЧУДАСIЯ!

Вони обережно зайшли до кiмнати й зупинились.
Дверi за ними повiльно зачинилися.
Клацнув зловiсно замок.
З переляку дiти здригнулись.
У кiмнатi нiчого не було. Тобто - нi стола, нi стiльцiв, нi лiжка
- геть нiчого, що буває у звичайних кiмнатах. Навiть телевiзора.
Але зате тут було...
...МIСТО!
Велике iграшкове мiсто починалося бiля самих нiг Варi та
Малька-Ванька й розкинулося на пiдлозi в усi кутки кiмнати. Срiблясте
мiсячне сяйво заливало його з вiкон.
Будинки були маленькi-маленькi, але, як i в справжньому мiстi, -
одно- та багатоповерховi.
Дивне мiсто перетинали вулицi - не ширшi за стрiчечки у Вариних
кiсках.
Окремо височiли корпуси заводiв з трубами завтовшки з олiвець.
Мов дротинки, виблискували трамвайнi колiї, на яких позавмирали
трамваї завбiльшки з сiрникову коробку.
Вулицi були забитi нерухомими крихiтними машинами - вантажними,
легковими, автобусами, тролейбусами...
I над усiм цим сяяли величезнi блакитнi лiтери. Малько-Ванько й
Варя вже вмiли читати i тому без особливих труднощiв розiбрали слова:

ЧАРIВНА КРУГОВЕРТЬ

- Мабуть, так мiсто називається, - мовив Малько-Ванько.
- Яке гарне мiсто! - прошепотiла Варя i присiла, щоб краще
роздивитися. - Онде стадiон, кiнотеатр, пам'ятник. Дивись, дивись, тут
навiть магазини є!
Та хлопчика магазини не цiкавили. Коли вiн побачив автомобiлi,
вiдразу ж потягся до них, бо дуже любив розбирати iграшки. Щоправда,
пiсля того як Малько-Ванько розбирав автомашину, зiбрати її вже нiхто
не мiг...
Та цi автомобiлi чимось рiзнились вiд iграшкових. Усе в них було,
як у справжнiх, i навiть здавалося, що там, у темних кабiнах, сидять
справжнi водiї. I хоча Мальку-Ваньку дуже кортiло взяти якусь машину
в руки й розiбрати її, все-таки його щось стримувало. Нарештi вiн
примостився навпочiпки бiля Варi й обережно потягся до найближчого
автомобiля.
Раптом йому здалося, що вiн рушив з мiсця. Рука Малька-Ванька