"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

завмерла в повiтрi.
Та нiчого не сталося. Машина стояла на мiсцi. Тодi хлопчик
доторкнувся до неї i трохи пiдштовхнув.
Десь угорi щось жалiбно забринiло, нiби лопнула струна. Дiти
вп'ялися одне в одного великими очима.
- Що це?
- Не знаю... Дивись, машина!
Автомобiль легко їхав по вулицi. Вiн прискорював хiд!
Малько-Ванько спробував було схопити втiкача, але той припустив
швидше!
Дiти отетерiли. Iграшковий автомобiль щодуху мчав вулицями такого
ж iграшкового мiста!
Ось у машини засвiтились фари i, мов крихiтнi свiтлячки, попливли
по мiсту. Й там, де вони пропливали, спалахували iншi вогники, їх
ставало дедалi бiльше.
Усi автомашини в мiстi зарухались!
Дiти злякано сахнулися.
- Зараз з будинкiв лiлiпути повискакують, - хрипко сказав
Малько-Ванько.
- Правда? Ой, як цiкаво! - прошепотiла Варя.
Та вiкна в будинках були темними, i нiхто з квартир не вискакував.
- Сердешнi! - загримiв нелюдський металевий голос. - Ви увiмкнули
без дозволу пекельний механiзм Чарiвної Круговертi! Горе вам, горе!
Горе всiм мешканцям мiста!
А з будинками коїлося щось незрозумiле.
Вони росли на очах!
- Зараз стелю проб'ють! - вжахнулася Варя.
Малько-Ванько задер догори голову, але стелi не побачив!
Куди ж вона подiлася? Угорi щось невиразно синiло - нiби небо
лiтнього вечора.
- Дверi! Дивись... тiкають дверi!
Дверi швидко вiддалялись. Пластмасова ручка, наче ракета, злетiла
вгору. Стiн уже не видно, а там, де ранiше були вiкна, пливли по небу
свiтлi хмаринки.
Варя притулилася до Малька-Ванька й злякано прошепотiла:
- Ми кудись провалюємось!
- Ось в-воно, чар-родiйство, - простукотiв зубами вiн. Спочатку
хлопчик затремтiв вiд страху, та одразу похопився - йому стало соромно
перед дiвчинкою.
Малько-Ванько розправив плечi й швидко роздивився довкола.
Нiкуди вони не провалювалися, а стояли на околицi великого
справжнього мiста. Позаду чорнiло широке поле. А перед ними пролягла
свiтла бетонна дорога.
Поруч височiв стовп, до якого була прикрiплена смугаста жердина.
Коло стовпа на землi виблискували залiзничнi рейки.
- Де це ми? Де це ми? - скiмлила Варя. - Я хочу додому!
В її голосi бринiли сльози. Ще хвилина - й розрюмсається.
Що робити?
Та тут зчинився страшенний галас!