"Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

монастирi, - одповiв келiйник.
- Зда║ться, вiн богобоящий та богомiльний. Так молиться та б'║
поклони... що менi аж кинулося в вiчi... - обiзвався Копронiдос.
- Дуже богомiльний та богобоящий. Ввечерi довго молиться богу, а як
ляга║ спати, то, мабуть, грошi лiчить, чи всi дома, бо я часом чую в себе,
в другiй келi┐, як бряжчать срiбнi карбованцi та, зда║ться, i червiнцi, -
сказав келiйник.

- Бряжчать карбованцi! - аж крикнув Копронiдос, i його здоровi банькатi
очi аж закрутились на бiлках, а зiньки аж заблискали.
- Бряжчать, ще й, видно, в його ┐х немало, бо лiчить часом отой лапiга
таки довгенько. Усе сидить i ледве ходить помалу, - сказав молодий
проворний келiйник.
- I, певно, благочестиво живе й пiснюка║, бо такий захуджений, з лиця
такий тихий, такий добрий.
- Тихий, тихий, але тиха вода греблi рве... Горiлочку п'║ добре; а
сiльськi бабки та молодицi з того села, де вiн був попом, часто приносять
йому гостинцi: i сало, i масло, i печенi кури. А одна якась удова таки
часто ходить на прощу в наш монастир.
- I до отця Палладiя заходить?
- Атож! Заходить i балака║ приязно з ним.
- А як ┐┐ звуть? - спитав Копронiдос.
- Вона Хiвря на ймення, - сказав келiйник, - там така здорова, огрядна
та червонопика! А приходить на прощу сливе щомiсяця, бо вона з того ж таки
села, що недалечко од Ки║ва.
- А отець Iсакiй та кремiя, певно, так само мають грошi, як i Палладiй?
- спитав Копронiдос.
- Мають, але менше, нiж отець Палладiй. А скупi, скупi обидва, що й
сказати не можна! Грошi мають, а ходять у старому дрантi та драних,
латаних чоботях, - обiзвався другий келiйник.
- А з яких вони? - спитав Копронiдос.
- Хто ┐x зна║. Зда║ться, з мiщан, а може, й селян, - одповiв келiйник.

- Я бiльше од ycix ченцiв люблю отця Tapaciя: такий проворний та
жвавий, наче в вiйську служив. Зда║ться, i цей ма║ грошаки, бо на йому
одежа нова, чиста... - казав далi Копронiдос.
- I цей ма║, - обiзвався один келiйник, - бо часто ши║ одежу! О, цей
любить чепуритись! Як принесе часом кравець рясу або кафтан, а вiн як
почне примiрять, то виварить воду кравцевi незгiрше будлi-яко┐ панни: по
три рази часом кравець перешива║ одежу та приганя║ до стану.
- А не зна║те, з яких вiн? - спитав Копронiдос.
- 3 бурсакiв; його вигнали з бурси. Але вiн був у москалях: казав, що
навiть служив унтер-офiцером. Та це знати й по ходi, бо як ходить по
церквi, то задира║ голову вгору, мов москаль на муштрi, - сказав келiйник.
- Про що ж вiн розмовля║ в келi┐, як часом зiйдуться гостi? - спитав
Копронiдос.

- Розказу║, якi штуки виробляв вчителям у бypci; часом говорить про
свою давню службу в москалях. А з молодими дияконами усе балака║ за
червонi щоки та високi перси одно┐ удовицi... Вона тут недалечко од