"Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

монастиря й живе, - сказав келiйник i зареготався на все горло.
"Отже ж, варто закидати мережi в цьому монастирi. Ловитва, мабуть, буде
велiя... Чотири цiновитi осятри маю на примiтi... 3 котрого б почати... -
думав Копронiдос. - Мабуть, з Палладiя. Палладiй ма║ показну роль в
монастирi, бо з вчених... Треба б зробить початок з його..."
Копронiдос сам пробував послушником в усяких монастирях у Грецi┐ та
Болгарi┐ i добре дiзнався за норови й звички монастирських осятрiв.
- Чи не крикливий та не лайливий отой отець Тарасiй? - сказав нiби сам
до себе стиха Копронiдос.
- Ого-го! Не крикливий! - обiзвався послушник. - Як не встигнемо
наставити самовар, то вхопить тебе за коси та як сiпне, то трохи голови не
одiрве з волоссям. А ла║ться гидко, як москаль, та палкий, та битливий!
Часом i приступити до його страшно. Та такий товкущий, непосидящй, що все
тотвчеться то по келi┐, то по садку.
"Ну, з цього страшно починать: не пiде в мо┐ мережi; треба почитати з
святих та побожних... хоч би з грошовитого лапiги, що не любить вештаться
та ходить, мов качка... з отця Палладiя: тут менi буде менше притичин", -
подумав Копронiдос i встав з лавки та й розпрощався з келiйниками.

II_

Другого дня, тiльки що вдарили в дзвiн на ранню службу божу, Копронiдос
прийшов до церкви. Отець Палладiй сидiв коло низького аналоя. Кругом його
стовпились сiльськi бабки, прочанки. Отець Палладiй записував у книгу
"жертви" бабок: бабки та й молодицi наймали акафiсти, молебнi та панахиди.
Копронiдос держав у руцi здоровий пучок пiвонiй, нарцисiв та тюльпанiв, а
пiд пахвою щось завернуте в червону хустину. Баби й молодицi товпились
кругом отця Палладiя, неначе овечки кругом ясел з сiном. Копронiдос поклав
на вiкнi сво┐ приносини, вдарив три поклони перед чудовним образом,
приложився, а потiм став навколiшки височенько на сходах i молився, доки
баби одiйшли од отця Палладiя. Тодi вiн узяв з вiкна букет та те, що було
загорнуте в хустинi, i якось по-лисичому, навшпиньки пiдступив до отця
Палладiя й поклонився йому до пояса.
- Прошу прийняти од мене вбогу лепту во славу божiю i поставить перед
чудовним образом богородицi, - сказав солодким, благочестивим голосом
Копронiдос i подав отцевi Палладi║вi здоровий пучок квiток.
Отець Палладiй пiдвiв толову й хотiв покласти перо на столик, але
глянув на поетичну жертву i тiльки тикнув рукою з пером на чудовний образ
i на букети квiток, що стояли в вазках перед образом на столику,
застеленому шовковим червоним покрiвцем.
- А це прошу прийняти й записать на монастир мою малу лепту: ладан,
смирну i ║лей, - промовив нишком, якось смирно Копронiдос i почав
розв'язувать червону хустку. - Приймiть, отче Палладiю, i пом'янiть мене в
ваших святих молитвах, - сказав Копронiдос.
- Яке ж ваше святе ймення? - спитав отець Палладiй, вже ласкавiше
дивлячись на грека.
- Раб божий Христофор, - сказав тихо Копронiдос.
- Ви ревнi до божого храму: щодня ходите до нашо┐ церкви. Я вас
запримiтив, - обiзвався отець Палладiй. - А з яких ви будете?
- Я купець: держу магазин з тютюном на Хрещатику. а на Подолi маю дiла