"Олег Вячеславович Овчинников. Малесенький принц (укр.)" - читать интересную книгу автора

- Ну... за зустрiч?
- Так. За зустрiч i за нашу перемогу! - проголосив принц i поважно
кивнув Максимовi, пiднявши чарку на рiвень очей. - З вашою допомогою.
Максим знизав плечима й отхлебнул з кухля.
- Ммм... На смак вона ще приємнiше, - помiтив Командор, поправляючи
терново-платиновый вiнець, що з'їхав на чоло.
- Воно, - виправив допитливий лiнгвiст. - Пиво середнього роду.
- Я мав на увазi не будь-яке пиво, а конкретно "Оболонь", - холодно
заперечив Командор.
- Прошу вибачення, мiй принц, - потупився Карл. - Ви цiлком правi. Це
чудовий напiй. I, якщо хазяїн не проти, я б не вiдмовився повторити.
- Справдi , - пiдтримав принц, теплiшаючи обличчям вiд одного лише
погляду на пляшку з нерiвним написом "ЗРАЗОК" на звичайному листочку, що
тимчасово замiнював етикетку.
- Ги-и, - по-своєму виразив згоду Грюэль.
- А менi, виходить, цiлий вечiр розливати? - поскаржився для виду
Широбоков.
- Ну, ви ж головний по "Оболонi"! - резонно помiтив Ерiк.
Максим знову знизав плечима i розлив по другий.

- Гей, Грюль! Грю-уша! - страшним шепотом говорив вiн кiлька годин
потому. - Ти це, чуєш? На нiч корону поклади куди-небудь на холод. У
морозильник чи там що у вас замiсть нього. Щоб з ранку, того...
Велетень зупинився й обернувся в дверях. На його руках, згорнувшись
домашнiм кошеням, мирно посапував принц. Терновий вiнець, щоб не втратився,
Грюель насунув собi на макiвку, але через невiдповiднiсть розмiрiв символ
мучеництва постiйно зiсковзував набiк, норовлячи зависнути на вусi
величезною сергою. На лiвому плечi велетня бовтався Ерiк. Його очнi яблука,
що розмiром не поступались великому ранету, безладно рухалися за
напiвприкритими вiками, вiд чого здавалося, що й увi снi суперсенсор
продовжує сканувати iнформацiйний простiр. Карл поки ще тримався на власних
ногах, держачись за правий лiкоть Грюеля. Обернувшись разом з гiгантом, вiн
широко посмiхнувся Максимовi i вiдправив йому повiтряний поцiлунок.
Грюель мовчачи кивнув i вийшов, старанно притискаючи до грудей сплячого
принца. Широбоков так i не зрозумiв, чи дiйшло до велетня хоч щось зi
сказаного.
- Тому, завтра на свiтанку, як домовилися. На старiй автостоянцi за
кiльцевою, - про усякий випадок нагадав вiн гучнiй порожнечi коридору.
Нiхто не вiдповiв йому. Навiть Сергiйович, що, поклавши пiд щоку кулак,
спав на своєму робочому мiсцi. З кулаку назовнi пробивалося ледь помiтне
червонувате сяєння, а на розслабленому обличчi охоронця читалася повна
гармонiя мiж зовнiшнiм i внутрiшнiм свiтом.
- Ну i добре, - сказав Максим, закриваючи за собою дверi.
Справдi добре. Навiть чудово.
Перше в iсторiї взаємин двох рас переговори пройшли успiшно. Можна
сказати, на вищому рiвнi.
Насамперед сама собою народилася назва для нового сорту пива.
"Оболонь - Королiвське", на смак Максима звучало непогано. Командор i Ерiк
роздiлили його точку зору, Карл хотiв було запропонувати варiант "Останнiй
довiд", але вчасно згадав про субординацiю, а задоволене "Ги-и" велетня нiяк