"Олег Вячеславович Овчинников. Малесенький принц (укр.)" - читать интересную книгу автора

розучитися керувати державою. I доки це не вiдбулося...
Коли Командор замовкав, вiн ставав невiдрiзним вiд звичайної дитини.
Зараз, з пiдгорнутими губками i мокрою дорiжкою на щоцi, вiн нагадував маля,
у якого обманом вiдiбрали улюблену iграшку... чи улюблену планету.
- Розумiю, розумiю. - Максим поквапився вiдвернути спiврозмовника вiд
тяжких дум. - А зараз - увага, питання на мiльйон! Чим саме я можу статися у
пригодi?
- Ми не знаємо, - зiзнався принц. - Тобто, не знаємо, чим, але точно
знаємо, що це повиннi бути саме ви.
- Це ще звiдкiль?
- Поясни йому, Ерiк.
- Авжеж, мiй принц. - Вiд пронизливого погляду синього камзола Максим
пощулився. - Перш, нiж висадитися на вашу планету, нам вдалося настроїти
iнфопортал i за допомогою голопроекции вступити у контакт з одним iз
мiсцевих мешканцiв. Вiн i порадив звернутися по допомогу до вас.
- До мене? - Максим недовiрливо хмикнув, прикидаючи в головi, хто з
його знайомих здатний на настiльки дурний жарт. - А хто це був?
- Джерело, гiдне довiри, - ухильно вiдповiв Ерiк, потiм опустив свої
нереальнi очi i навiть, як здалося Широбокову, злегка зменшив розмах вух. -
Тобто... так нам здавалося тодi. Ми ж не знали, що у вас, землян...
- Це вже не має значення, - перервав його белькотання маленький принц,
знову стаючи Командором. - Наш пiлот саме зараз переживає кризу середнього
вiку - йому майже десять! Ще тиждень зволiкання - i вiн розучиться водити
зорелiт. Так що або нам допоможете ви, або нiхто. Зважуйтеся!
- Так я не проти допомогти, - спробував пояснити Широбоков. - Просто
нiяк не уторопаю, чим саме. Менi ще навiть не вiсiмнадцять, в армiї не
служив, з видiв зброї володiю хiба що лопатою. У випадку чого можу правильно
надягти протигаз i розiбрати автомат за пiвхвилини. Щодо зiбрати - i те не
упевнений. Так, у дитинствi я, як i всi, мрiяв стати космонавтом, але став
поки що тiльки молодшим маркетологом у компанiї, що робить пиво, i я просто
не знаю...
- Пиво? - перебив його Командор. - Давно збирався запитати, що таке
пиво?
- Ну... це... - Як часто буває при спробi визначити елементарне
поняття, Максим вiдчув складнiсть. - Пиво воно i є пиво. Ось!
Вiн узяв зi столу баклажку безiменного поки продукту i машинально
вiдкрутив кришечку.
- Ммм, як приємно пахне, - прокоментував Командор, присуваючись ближче.
Ерiк i Карл теж наблизилися до столу, наче загiпнотизованi, а Грюэль,
що i так стояв упритул, схилився над вiдкупореною пляшкою, поводячи зi
сторони убiк величезним, як двосотватна лампочка, носом.
- Хочете спробувати? - розгублено запропонував Максим.
Четверо iнопланетних гостей тiльки голосно й узгоджено ковтнули.
Зробивши далеко не першу за сьогоднi посадову провину, Широбоков дiстав
з тумбочки Валерiя Олександровича, переустаткованої в минибар, трохи
рiзнокалiберних посудин. З гiркою наповнив кружки собi i велетню. Не
заощаджуючи на пiнi, розмашисто плеснув у гранованi склянки Ерiку i Карловi.
Подумавши, капнув i принцу - саму малiсть, на денце чарки - але все рiвно
якийсь час потiм почував себе незатишно, начебто споював малолiтнiх.
Запропонував: