"Радий Радутный. Гуртом добре й батька бити (укр.)" - читать интересную книгу автора

Радўй РАДУТНИЙ

ГУРТОМ ДОБРЕ Й БАТЬКА БИТИ




Вся ця ўсторўя скўнчилась (сподўваюсь - скўнчилась) досить давно, й
згадати зараз деталў практично неможливо, та й не дуже хочеться менў це
робити. Бўс його зна, навўщо я взагалў це згадую. Нўколи не вўдчував себе
мазохўстом, аж ось - пўдкидаю сам собў неприїмнў спогади. Навўщо? Гм...


Ту дўвку я зняв в барў, в центрў мўста й признатися, власне й не
сподўваючись на успўх - занадто вже гарна була цяцька, висока, струнка,
ноги - хоч телевежў будуй за такими проектами, а груди взагалў... М-да...
Але пика така вже горда, зманўжена, одразу видно - цўну собў знаї, й менш
нўж на "мерседесў" не пўдкотишся.
Але - хм... Вдалося. Я аж здивувався.
Посмўхалась, дивилася зацўкавлено, на каву погодилась ў на коньяк
теж. Хм... Ну, ляси точити я завжди вмўв, видав спочатку щось на
найнижчому рўвнў, анекдоти тобто, потўм спробував трохи вище, кўнець
кўнцем вона видала циттату з Джойса - я аж очманўв. Ну хто зараз Джойса
читаї?! Та ще й дўвка?! Та ще й гарна?! Хм... а скўнчилось тим, що
погодилась на коньяк ў каву в мене.
Дурень я, дурень! Як казав один мўй знайомий - не тўїю головою думав.
Ну та ладно.
При∙хали, значить, включив я музику, лазер, випили кави з коньяком,
видав я ўй сеанс хўромантў∙ й з долонь перебрався потроху вище.
Хай йому чорт!!!
Коротше кажучи, через пару годин я вўдчув, що мо∙ уявлення про секс
значно змўнилися. Чорт забирай, я навўть не думав, що так можна! А вже
коли й сил не залишилось, вона щось таке зробила - там доторкнулась, десь
поцўлувала, ще десь язичком провела - й по∙хали... на друге коло.
Яке там друге... Тут калькулятор потрўбен, щоб порахувати.


Й водночас я вўдчував, що шлюхою вона не була. Не знаю, як це
пояснити. Це вўдчувалось. Я чув ∙∙ всю, вважав ∙∙ найближчим другом, не
хотўлося мати й найменшо∙ таїмницў вўд не∙, й це було прекрасно, ў я б з
задоволенням залишив ∙∙ з собою назавжди, але...
Але зась. Перекрити собў шлях, втратити ego... нў.
Я повинен бути вўльним.
Ну й добре. Дякувати боговў, це вже не проблема.
Хе-хе, боговў, аякже... Досў б дякував, якби власно∙ кеби на плечах
не було. Й пўстолета в кишенў.
Але це все нюанси. Той дядько сам винен. Навўщо отак-от
викобенюватись з своїю технўкою?
Так от, копирсаючись у його спадку, знайшов я й цю штуку.