"Василь Рубан. Бережа (укр.) " - читать интересную книгу автора

Так Дунай-Бережа i зробила. Прилетiв кабаноголовий, а Дунай-Бережа
навкiл прибраного стовпа ходить, пiсень шанобливих спiва║:
- Що це ти робиш? - пита║ кабаноголовий.
- Твою силу сокочу.
Розм'якло серце Звия, але вiн стримався i каже:
- Не в стовпi моя сила, а в оцiй коровi, - i полетiв.
Дунай-Бережа корову гарно почистила, у вiнок прибрала, на ноги i на
хвiст коралiв поначiплювала. Прилетiв кабаноголовий та й пита║:
- Що ти, Дунай-Бережо, робиш?
- Твою силу славлю.
Розтануло серце Звия, вiн подумав, що Дунай-Бережа його вже любить, i
сказав:
- Моя сила далеко-далеко. Там, де гори високi, i рiки бистрi, i води
чистi, ║ величезний Звий. Зветься вiн Шамбара. Навколо голови того Звия - 99
кiлець. В головi того Звия ║ За║ць, а в Зайцi Голуб, а в Голубi Риба, а в
Рибi скринька, а в скриньцi повно шерешнiв - цей клубок шерешнiв зветься
Шеша. Мою силу мiг би знищити тiльки той, хто б знищив шершнiв, але це
неможливо.
Коли Звий полетiв з дому, Дунай-Бережа тимчасом взяла чарiвну паличку i
провела нею по всьому Тар'ягну. Вiн ожив, обняв Дунай-Бережу, i вона
прилинула до нього всiм тiлом. Полюбив Тар'ягн Дунай-Бережу, i вона його
полюбила. Тар'ягн каже:
- З цього часу, як ми з тобою зляглися, ти вiльна вiд кабаноголового i
народиш дочку. Iм'я ┐й даси Соловейка. Як я переможу кабаноголового, то вона
стане соловейком. Визволить ┐┐ вiд чарiв витязь Кра┐н, якого ти впiзна║ш по
мо┐й булавi, що сяятиме чарiвним вогнем.
За цими словами Тар'ягн вирушив у дорогу. Сорок рокiв вiн шукав
Шамбару. Вiсiм разiв переходив тi самi рiки, тi самi гори, тi самi моря:
ходив по колу, але невiдома сила звертала його з вiрного шляху. Нарештi,
переходячи ту саму рiчку дев'ятий раз, його намiр зруйнувати Шамбару став
таким несамовитим, твердим, що вiн хитнувся нiби п'яний i ступив крок до
центру зачарованого кола. Так вiн наткнувся на хвiст Шамбари. Зробився вiн
тодi триголовим Лебедем i пiднявся у вись. З високостi побачив, як на восьми
горах лежать кiльця величезного Звия, якi оточують палац, що ма║ форму
голови Зивя, на якiй блищить золота дворога корона. Кiльця Звия
випромiнювали таку темну силу, яка не давала Лебедю спуститись на Шамбару з
високостi. Ця темна сила закривала Шамбару вiд звичайного зору. Лише
надзвичайна сила волi Тар'ягна пробила цей Морок i дала змогу Тар'ягновi
побачити всього Звия вцiлому.
Спустився Тар'ягн на гору Арарат i подумки проказав речення Слави.
З'явилась у його руцi булава. Почав вiн трощити булавою Вал, який
розкручувався на полуденно-схiдному напрямi. З нутра Вала потекла сiль,
сiрка i ртуть. Два мiсяцi i двадцять дев'ять днiв кришив Тар'ягн Вал,
нарештi дiйшов до голови i розколов ┐┐ ударом булави, бо у нiй була захована
влада над усiм народом ар'я, що мав постати на семи рiках i взяти собi назву
кра┐на Араяна. З голови Звия вискочив За║ць. Тар'ягн натягнув лук i вбив
Зайця вогняною стрiлою. Iз Зайця вилетiв Голуб, якого Тар'я наздогнав на
крилатому конi. З Голуба випала Риба i впала в море. Тар'ягн дiстав ┐┐
списом i витягнув скриньку.
Як розбив вiн Шамбарi голову - на землi розтанув снiг. Як забив Зайця -