"Василь Рубан. Бережа (укр.) " - читать интересную книгу автора

виросла трава, як забив Голуба - виросло листя на деревах i вкрилися цвiтом
вони. Як узяв до рук скриньку - загримiв весняний грiм. Шамбара затрусився i
проказав молитву:
- Морано, до тебе звертаюся! Тар'ягн не може торкатися найпота║мнiшого
- Закону будови Свiту, бо як не буде чорного, то не буде й бiлого.
Почула Доля його звернення i вчинила так. Як тiльки Тар'ягн розкрив
скриньку, вiн сам розлетiвся на безлiч щасливих людських днiв, якi впали на
Землю теплим, густим, краплистим, рясним весняним дощем. З нього народилась
рiчка Аракс, яку був заполонив Шамбара. З безсмертного серця Тар'ягна впало
на Землю три крапелини кровi. Одна впала на сухе дерево - i воно загорiлось,
ставши домашнiм Вогнищем для людей. Одна крапля впала на стебло горохове, i
хто з того стебла з'┐сть горошину, той стане богатирем. Одна впала в серце
Вардани i запалила серця ┐┐ дiтей Лада i Лади вiчним вогнем любовi. Образ
Тар'ягна став для укра┐нцiв Богом боротьби Аре║м, або Ярилом.
Шершнi розлетiлись по свiту i зробились дрiбними Чортами, яких укра┐нцi
могли побороти, щиро молячись Ягнi. Але як тiльки тарiйцiв за┐дала гординя i
вони забували молитися сво┐м богам, Чорти вселялись у полчища загарбникiв,
якi падали на укра┐нцiв Божою карою.
Арея укра┐нцi зображують з бойовим Тризубом у руцi, а Лелю - в образi
Дерева вiчного життя, на середнiй гiлцi ся║ його полуденне лице, на лiвiй -
вечiрн║, а на правiй - ранкове.
День, коли Тар'ягна оживила Дана-Бережа для боротьби з силою Шамбари,
-- це перший день Нового року. День, коли Тар'ягн розколов голову Зви║вi, --
це перший день весни.

IV. ЛАДО I ЛАДА

Року Божого 150 000 до ново┐ ери

У Вардани народилися вiд шлюбу з Та'ягном близнята Ладо i Лада. Коли
Тар'ягн вирушив у дорогу вiд ложа Вардани, його слова були такi:
- к заповiдь Ягни, що не можна вступати в шлюб близьким родичам аж до
четвертого колiна. А в четвертому колiнi вже можна. Ладо i Лада - рiднi брат
i сестра. Вони полюблять одне одного як чоловiк i жiнка, але Ягна не
допустить ┐хнього пошлюблення доти, доки вони не пройдуть кiлькох насланих
нею перевтiлень i перестануть впiзнавати одне одного, а стануть чужими.
Проживуть вони щасливо тридцять три роки.
Повчання: Якщо брат i сестра, не знаючи, що вони родичi, пошлюбляться
-
то в цьому нема грiха. Якщо ж хтось ┐м це доведе - вони мусять розiйтися.
Коли Тар'ягн пiшов, Вардана-Бережа залишилась iз двома дiтьми. Одного
разу вони збирали в лiсi суницi. Було ┐м по 16 рокiв. Лада замазала рота i
щоки ягодами. У лiсi було дуже жарко, i над галявиною стояв дух рiзного зела
i хво┐, але над усiм панували суничнi пахощi. Ладо дуже пильно задивився на
свою прекрасну сестру. Вони посiдали бiля струмка i обнялися, а червонi
ягоди в кошиках поставили бiля себе. Тiльки хотiли подивитись у струмок, щоб
побачити сво║ вiдображення у маленькiй заводi, як Ладо раптом скрикнув i
зник. Лада лише побачила, як у струмку кинула хвостом велика щука. Довго
Лада гукала в лiсi свого брата, але так i не догукалася. Пiшла вона додому
сама та й розказала все матерi. Стали вони удвох журитися за Ладом, Лада