"Улас Самчук. Волинь (Укр.)" - читать интересную книгу автора

наших господарiв щось трьох чи чотирьох мають. А то вся решта отак: вiсiм,
сiм, шiсть, п'ять... а найбiльше по двi, по двi з половиною десятини... А
не купиш, не матимеш. Купляй, поки купля║ться i що купля║ться. То-то,- i
чвиркнув крiзь зуби просто на долiвку.
- Ех,- каже Матвiй.- Вам трапилась дурничка - отой лiс та млин. Той
один лiс виплатить весь ма║ток. А млин. Скiльки платить вам Волько
оренди?..
- Двiстi на рiк... Але хiба вiд нього видереш тi грошi разом? Отак тодi
тицьне, тодi тицьне... I чорт тим грошам зна║ лiк... Ще коли б то не був
млин громадський. Волько пiд'юджу║ кращих господарiв, щоб вони не
впоминалися оренди, а решта, зна║те... Що ┐м на тому вигорить?.. Плюне та
й пiде...
- Но. З цим можна порадити. Я не йму вiри, щоб один жидок водив за нiс
цiлу громаду. Ви тiльки до нього вiзьмiться. Двiстi рублiв щороку дасть
громадi десятину поля.
Григорчук викурив цигарку, кинув ┐┐ на долiвку i, трохи пiдвiвшись,
розтоптав ┐┐ чоботом. Пiсля цього сплюнув.
- Дума║те? По правдi сказати, нема сьогоднi за двiстi рублiв десятини.
Але не в тiм бiда. Двiстi рублiв завше пригодиться. Але оце Волько задумав
перебудувати млин. Вставля║ замiсть колiс турбiну i новi вальцi. Поки що
дамо йому спокiй, а пiсля таки вiзьмемось... Вiн то вже побалаку║ зо
старостою про купiвлю того млина. Видно, корисний вiн йому, хоч завше
лементу║, що нiчого з нього не ма║. Я то, по правдi признатися, нiчого б
не мав проти, щоб його продати, бо що з ним при такому, як у нас, ладi
почнеш. Громада, що череда овечок. Нема║ в нiй пастуха, то, звiсно, який
вже там лад. Страшить мене тiльки те, що Волько виманить той млин майже
задурно, а друге, що грiшми покористу║ться лише дехто... Ну, от i
подивiться... Моя дурна голова не раз мiрку║: чому б то, дума║ш, та не
могла сама громада тримати той млин? Це ж вигода своя. Самi собi й за
молоття платили б i став, i стависько, i гуску ║ де вигнати... к й вальцi,
i питель, два разовики, круподерня, валюша на сукно. Все, одним словом...
Хай би, думаю, вже не знаю, який був той млин, то на одного мельника та
помiчника вистачило б... I поправити при потребi можна було б... А то... Я
вже рукою на все махнув. Бачив я, що робилось минулого року на сходцi...
Крику, гамору наробили, але хiба що-небудь вирiшили? Де там. Кричали,
дерли роти i розiйшлись так на чорт-матерi...
Григорчук iз серцем сплюнув i засовався на лавi. Очi його загорiлись,
але рiвновагу свою мужицьку i необхiдну стриманiсть та дiловитiсть розмови
не тратив...
- Трудно, зна║те, сьогоднi чесну людину знайти... - продовжу║.- Дуже
тяжко, хай йому частець. Волько, звичайно, пуска║ дим у вiчi мужикам, i
хто б то повiрив, що отакий млин та не мiг виробити тих двiстi карбованцiв
оренди? Але вiн, коли почне лементувати, та коли почне... i клянеться, i
божиться... Ну, а мужик що? Плюне та й дума║ - чорт тебе бере, хай тебе
нечиста сила слуха║... i пiшов собi додому. Ми викупили ма║ток - сто
двадцять десятин, i всунули за нього двадцять чотири тисячi карбованцiв.
Суму цю ми вичавили зо сво┐х власних животiв та мозолiв i животiв наших
дiтей. Казали, за лiс виберемо. Млин он якi "доходи" дасть... А тепер пiди
його, пошукай тi доходи. Так само i з лiсом. За десять тисяч такий лiс
продали... Та це ж треба... (Григорчук знов полiз до кишенi за кисетом з