"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Гнат
А я думав - ти козак, а ти, бачу, баба Ну, скажи менi, чого ти дурi║ш?
Де твiй розум? Чи сто┐ть же жiнка, хоч би вона була дочка нiмецького
цезаря, чи сто┐ть вона такого дорогого добра, як чоловiчий розум?
Назар
Сто┐ть.
Гнат
Брехня! Ти зна║ш, в яку цiну поставив цар Соломон золотий плуг? Вiн
каже, що при нуждi шматок хлiба дорожче золота. А я скажу: чарка горiлки
козаку милiша усiх жiнок на свiтi.
Назар
Ти мене, Гнате, морочиш, а менi тепер треба щирого друга.
Гнат
Добре. Я вiн i ║сть, бо кажу правду. А коли хочеш, то й брехать почну
для тебе. Все, що хочеш.
Назар
Не смiйся, а дiлом кажи, що робить менi. Тобi можна i говорить, i
думать.
Гнат
Ось що. Перш усього випий горiлки. Вона i без мене наведе тебе на
розум. _(Наливает рюмку.)_ Чи не забув ще ти, як розумно розсужда
латинський вiрш-ник...6 як пак його... ну той, за якого мене в Братствi
випарили рiзками, як отець ректор пiймав у мене за халявою його мудрi
вiршi. Вiн каже: "Дурниця все, опрiч горiлки, а iнодi i жiнка пiд руку".
Оце так! _(Вьiпивает.)_
Назар
_(презрительно)_
Бiдний ти, сердешний чоловiк! Я думав, що в тебе хоч крихта ║ добра, а
в тебе нема й того, що ма║ й скотина. О, якби ти змiг заглянуть сюди
_(указьiвает на сердце),_ куди сам бог не загляда! Та нi! Може, ти тiльки
морочиш мене; може, ти тiльки так кажеш. Друг ти мiй добрий, вiрний мiй,
ти ж таки плакав коли-небудь: плач зо мною тепер; хоч прикинься, та плач.
Не муч мене: в мене вiд горя серце рветься! Нехай вже тi смiються, що
живуть у пеклi: ┐м любо;
а ти ж таки чоловiк.
_(_С _участием смотрит на него.)_
Гнат
Так, я чоловiк; а ти й справдi баба, ще раз тобi скажу: казна за чим
вбива║шся.
Назар
Нема у тебе серця, камiнь ти!
Гнат
Як хочеш, так i думай, а я нещаснiший од тебе, нещаснiший од тво║┐
собаки: вона лащиться до тебе, а ти ┐┐ коха║ш; а я?.. I я, дурний, колись
любив i к гадинам жiнкам ласкався, ридав гарячими сльозами, рад був i
жизнь оддать за них... I що iз того? Чи хочеш знати?
Назар
Не треба, не хочу, не говори! У тебе нема бога в серцi.
Гнат
А був колись, та мохом серце обросло, як той гнилий нiкчемний пень