"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

дубовий. Прийде i твоя пора, все згада║ш. _(Ласково.)_ Годi ж тобi, годi!
Не дивись так хмарно: далебi не полегша. Дурниця все: i товариство, i
любов,- цур ┐м! нема ┐х на свiтi! Однi дурнi i дiти вiрять латинським
вiршам. А лучче поговорим о долi, а тимчасом налетять сороки чорнобровi,
вип'║м, пожарту║м, i вiр менi - вся дур iз голови вилетить. Я се знаю:
мене лихо навчило.
Назар
_(вставая из-за стола)_
Та i я iзвiдав горе, та нiчому не навчився; тебе ж не хочу слухать: ти
злiший диявола. _(Хочет итти.)_
Гнат
Куди ж ти?
Назар
З тобою холодно, пiду у пекло погрiться.
Гнат
Стривай, ти сам не знайдеш. Я шлях тобi покажу.
Назар
Найду й сам.
Гнат
_(удерживает его)_
Ти i справдi хочеш iти? Скажений, ти з глузду з'┐хав!
Назар
Я нiкому не дам себе в обиду ┐ дурного совiту не послухаю. Пусти мене.
Гнат
Насилу прочунявся. Та куди ж ти, навiжений?
Назар
_(вспыльчиво)_
Мовчи, а то тут тобi i амiнь.
Гнат
_(не вьiпуская руки Назара)_
Так i я зумiю, та що потiм? З холодним мертвецем у домовину?
Назар
Хоть до чорта у пекло! Пусти мене, я пiду у Чигирин до полковника.
Гнат
Чого?
Назар
Уб'ю його!
Гнат
А як не вб'║ш, тодi що? Чи не мусиш ублагать його вiдкинуться вiд Галi?
га?
Назар
Так чи не_ _так, а я пiду.
Гнат
До диявола в гостi! Чи не лучче ж, замiсть пузатого полковника, обняти
тонкий та гнучкий стан Галi? Не хмурся та послухай, та роби так, як я тобi
скажу, бо ти сьогоднi нiчого путнього не видума║ш.
Назар
Що дальше?
Гнат
_(осматриваясь)_