"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Чи глухi тут стiни? _(Вполголоса.)_ Украдьмо Галю, от i все. Чи добре?
Назар
_(чемного помолчав, жмет руку Гната)_
Прости мене...,
Гнат
Ну, що ще?
Назар
Ти певний друг!
Гнат
Ну, об сьому послi. Кажи, так чи не так?
Назар
Так! Я ввесь твiй: говори,_ _приказуй.
Гнат
Слухай же. Вона, звiсно, виходила до тебе коли-небудь пiзно вечором у
садок, хоть, може, й не одна?
Назар
З ключницею.
Гнат
Суща коханка! Чи не завалявсь у тебе в кишенi який червiнець?
Назар
Два.
Гнат
Ще лучче. Се ж буде ключницi на сережки, а плахту на словах обiщай.
Тiльки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала, бо жiнки наголо всi
цокотухи: не для ┐х вигадано слово мовчати; до того ще й дорожче
запросить.
Назар
Нiчого не пожалую, усе вiддам,_ _що в мене е. Де тiльки ключницю
побачу?
Гнат
Вона буде тут. Адже ти чув, як ласка хазяйка Стеху за те, що довго
бариться? Гляди ж, зробиш тут усе як треба, а я дожидатиму вас крiй старо┐
корчми. з тройкою добрих вороних. Зна║ш, за садком, на старiй дорозi?
Назар
Знаю.
Гнат
Сю корчму i днем люди, хрестячись, обходять, а вночi нiхто не посмi║;
так кращого мiсця нiчого й шукати; тiльки порайтесь моторнiш.
Назар
А як вона не захоче,- що тодi?
Гнат
Хто? Ключниця чи...
Назар
Та й та,_ _й друга.
Гнат
Захочуть обидвi, тiльки ти зумiй согласити. Ключниця за червiнця пiде
колядувать хоть до самого сатани; а Галя в однiй сорочцi пiде за тобою на
край свiту; а як се дуже далеко, так ти спровадь ┐┐ на Запорожжя, а там i
сам гетьман не бiльший од чабана. Адже ти не виписувавсь iз запорожцiв?
Назар