"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Та кликав, кликав. _(Осматривает ее.)_ Що ти не всi_ _стрiчки
почiпляла? Та нехай! Поки буде i сих. Послухай. Менi треба поговорити з
тобою об важнiм дiлi. Ти зна║ш,_ _ми сьогоднi старостiв сподiва║мось?
Галя
Сьогоднi┐ На первий день празника,- на самiсiньке рiздво?
Хома
Так що ж? Отець Данило, спасибi, розрiшив. Гляди ж, не пiднеси гарбуза.
Галя
Як се можна! Хiба вiн дуже старий, чи що? Ось послухайте, яко┐
нiсенiтницi наговорила менi_ _Стеха_. _Смiх та й годi!
Хома
А що тобi вона наговорила?
Галя
Каже, буцiмто старi... та нi, не скажу, далебi не скажу, бо казна-що┐
Вона й сама не зна║, що говорить.
Хома
Хiба ж не правда? Старий чоловiк кращи[й] молодого.
Галя
Та й вона те ж казала.
Хома
А тобi як зда║ться?
Галя
Як таки можна? То старий, а то молодий.
Хома
Так, по-тво║му, молодий-краще?
Галя
Отож пак!
Хома
Помiркуй лишень гарненько, так i побачиш, що батькова правда, а не
твоя. Ну, що молодий? Хiба те, що чорнi уси? Та й тiльки ж. Не вiк тобi
ним любуваться: прийде пора - треба подумати об_ _чiм i другiм. Може, коли
захочеться почоту, поваження, поклеп нiв. Кому ж се звичайнiше?
Полковницi..; се я так примiром говорю... а не якiй-небудь жiнцi
хорунжого; бо у його тiльки й худоби, тiльки й добра, що чорний ус. Повiр
менi, дочко, на тебе нiхто i дивиться не захоче.
Галя
Та я й не хочу, щоб на мене другi дивились.
Хома
Не знать що верзеш ти! Хiба ти дума║ш, що не обридне цiлiсiнький вiк
дивиться на тебе одну? Хiба ти одна на божiм свiтi? к й кращi тебе. Того i
гляди, що розлюбить.
Галя
Назар? Мене?_ _О, нi! нi, нiколи на свiтi!
Хома
Я й не кажу, що воно справдi_ _так буде, а так, наприклад,- щоб ти
тямила, що ми всi на один шталт шитi.
Галя
О, нi! Не всi! Вiн не такий, вiн не розлюбить.
Хома
А що ж? Хiба вiн тобi побожився?