"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Галя
Атож!
Хома
А ти й повiрвла┐
Галя
Я i без божби повiрила б.
Хома
Дурне ти, дурне! Чи зна║ш ти, що хто багацько обiща║, той нiчого не
да║? Ой, схаменись та послухай батькiвського совiту. Добре, що я вже
такий-що обiщав, те й зроблю. Ну, не дай я тобi приданого, - що тодi, га?
Пожалуй, вiн i так тебе вiзьме: мало яких дурнiв нема на свiтi! Та що ж в
тiм? Подумай, що
тодi ти робитимеш?
Галя
Те, що i всi роблять - заробляла б.
Хома
А що лучче: чи самiй робити, чи дивитися, як другi на тебе роблять?
Галя
Як кому.
Хома
То-то i горе,_ _що ти ще дурне. Я тобi б i багацько дечого сказав, та
нiколи: того i гляди, що_ _старости на порiг. А чи ║сть у тебе рушники?
Галя _(весело)_
к, ║! Як я рада! В мене серце не на мiсцi! Чи й вам так весело?
Хома
Весело, дуже весело. Iди ж та_ _не забудь сказати, що коли прийдуть
колядувати, так щоб гнали ┐х у потилицю.
Галя
За що ж? Се ж дiло законне! Та воно ж i раз тiльки в году!
Хома
А старости раз на вiку.
Галя
Справдi, щоб не помiшали... Ще 6 законно┐ речi не дадуть сповнить. Так
побiжу ж я i скажу, щоб заперли ворота i хвiртку.
_(Уходит.)_
Хома
_(ходит задумавшись)_
Зда║ться, дiло добре йде. Вона думатиме, що На-зар свата, здуру i
согласиться; старости не промовляться; весiлля можна одкинути аж геть до
того тижня; а через таку годину i нашого брата, мужика, угомониш, щоб не
брикався, не то що дiвку. Коли б тiльки який гаспид не принiс того горобця
безперого! Тодi пиши пропало. Наробить бешкету! _(С важностию.)_ А
подума║ш i те: яке йому дiло до Галi? Се ж моя дитина, мо║ добро,
слiдовательно моя вдасть, моя i сила над нею. Я отець, я цар ┐┐. Та цур
йому, пек! Се дiло ще не таке, щоб об йому довго думати. Не дуже треба
плошати, бо береженого бог береже, або_ - _як там ще кажуть - рiвнiш
згладиш, тiснiш ляжеш.
Галя
_(вбегает в восторге)_
При┐хали, при┐хали!