"Микола Сиротюк. Лихi лiта Ойкумени (Укр.)" - читать интересную книгу автора

та монастирi по всiй iмперi┐ i серед них окрасу православ'я - храм свято┐
Софi┐ в Константинополi? Чи хтось колись спромiгся звести таке диво, чи
доклав стiльки зусиль, аби процвiтало християнство, аби церква i iмперiя
стали ║диним цiлим? Усе то мо┐ турботи i моя гордiсть. Чули, моя i нiчия
iнша! Скiльки стоятиме храм свято┐ Софi┐, як i споруджений для гнаних i
голодних дiм Сампсона, стiльки й пам'ятатимуть Юстинiана. Так, я не
шкодував на все це вашого поту, як i вас. А хiба я сам мало пролив його?
Може, чревоугодничав, володiючи такою iмперi║ю, може, дозволив собi бодай
раз побути на дозвiллi, по-людськи виспатись? Не було того, ви пе зна║те,
як зна║те й те, що я нiкого не вiдштовхував вiд себе, був доступний для
всiх i щедрий з усiма, коли йшлося про творення iмперi┐, а не про руйнацiю
┐┐. Хто, крiм Юстинiана, дбав так про ратну спроможнiсть роме┐в, про
розвиток ремесла, торгiвлi? Хiба не мо┐ми зусиллями добута золота жила
вiзантiйсько┐ економiки - шовк-сирець? Хiба той найбiльший за всi вiки
здобуток мало дав вам? Таке не забувають, вельможнi i невельможнi крикуни,
як не забуде люд вiзантiйський i того, скiльки сили й розуму доклав
iмператор Юстинiан, аби здiйснити давно сподiванi законодавчi реформи,
обмежити владу сенату i сенаторiв, заборонити крупним землевласникам мати
сво┐ в'язницi, творити суд над пiдлеглими, аби подолати згубне для iмперi┐
запустiння земель у провiнцiях.
Звичайно, знайдуться й такi, що нарiкатимуть. Яиже, ввiв таможнi мита
для тих, що привозять i продають у його гаванях товари, стягу║ високi
проценти з боржникiв, зберiг рабство i нi на йоту пе полегшив долю рабiв,
ввiв примусову скупку хлiба, пiдвищив старi i вигадав новi податки, серед
них такий навiть, як податок на повiтря - аери-i кон, був жорстокий як iз
знаттю, так i з охлосом, пе брезгував доносами та║мних послухiв, карав по
┐хньому доносу всiх, навiть тих, що творили з ним iмперiю й булгi свого
часу улюбленцями. А хiба влада не ║ насиллям, може, папбiль┐ппм i
найжорстокiшимУ Хiба такою iмперi║ю, як Вiзантiя, можна управляти без
та║мних послухiв, вивiдувачiв, донощикiв? Усiм подоба║ться те, що здолав
силою меча свого варварiв i повернув у лоно iмперi┐ Пiвнiчну Африку,
Iталiю, вiдновив, по сутi, славнозвiсну Римську iмперiю в ┐┐ iсторичних
обводах. А хiба усе те можна було зробити без належних витрат? Хiба
державний фiск - бездонна бочка, я яко┐ можна черпати та й черпати солiди?
Он скiльки йде ┐х на велич i славу Вiзантiйсько┐ iмперi┐, - ту саму велич,
яка всiм веселить серце i плодить гординю. А за якi небеснi дарствспицi
можна творити ┐┐? За якi?! Може, повернеться в когось язик сказати, що всi
отi податi-здирства iмператор впроваджу║ заради себе, свого благополуччя?
Юстипiап полиша║ нарештi облюбоване бiля вiкна, що виходить па Босфор,
мiсце i звiльна йде через простору залу. В один куток, затим - у другий.
"Чому це минуле так невiдступне переслiду║ мене, будить неспокiйну
думку, бiльше того, полиша║ в серцi непри║мний щем? Постарiв, чую,
педалеко той час, колi┐ доведеться стати перед всевишнiм i дати вiдповiдь
за всi сво┐ дянпя. Господи, пспжо тс стлпсться i стапотт.ся тi прдллркiм
часi? А-а... - чу║ в собi силу i доволi рiшуче зрива║ться з мiсця, йде до
дверей. - Чи цим маю сушити собi голову? Живий дба║ про живе, а надiлений
владою iмператор - про владу".
- Кличте до мене настоятелiв храмiв свято┐ Софi┐ i свято┐ Iрини.
Скажiть, хай прибудуть з ученою братi║ю, i негайно.
Останнiм часом становище iмперi┐, а вiдповiдно i церкви в iмперi┐, чи