"Степан Васильченко. Мужицька арихметика (Укр.)" - читать интересную книгу автора

задачу!
- Де вже нам! - казали переднi. - Ми люди малограмотнi або й зовсiм
неграмотнi: куди нам полiчити отаку силу!
А Охрiм казав далi сво┐м сусiдам:
- Це, скажемо, так. У тебе, Микито, скiльки землi? Два опру ги? Ну i в
мене щось коло того. От зiйшлися ми та й балака║мо: а давай будемо лiчити
панову землю, коли сво║┐ катма. Ти скажеш: стiльки в пана землi! А я
скажу: нi, стiльки! Ти скажеш: брешеш, бо стiльки, а я скажу: нi, ти
брешеш! Потiм ти мене - цап за чуба, а я тебе по уху - i пiшла
арихметика!.. А ось Грицько йде та й пита║ться: за вiщо то люди б'ються -
чи не за батькiвщину часом?
Усi реготалися, вже не здержуючись. Василь Iванович став сердитись:
- Варняка║те ви таке, що воно зовсiм не до дiла. Я ж вам кажу, -
намагався вiн пояснити, - що в задачниковi тiльки так пишеться про
кого-небудь, аби було над чим рахувати.
- То оте ж саме й ми кажемо, - перебив його Охрiм. - Коли вдома чорт
ма║ чого рахувати, то давай...
- Тьфу! - плюнув з серця Василь Iванович. - Давай сюди книжку! -
крикнув вiн до Антона й трохи не силою вирвав ┐┐ у його з рук.
- Вам книжки читать?.. Вам хвости волам крутити! Ото ваша книжка! -
Василь Iванович повернувся й пiшов од гурту. Всi реготалися.
- Зна║те, Василь Iванович! - крикнув Охрiм услiд монопольщиковi, - коли
б довелося нам дiлити вашi 90 десятинок, то, може б таки, подiлили по
сво┐й, по мужицькiй, арихметицi.
- Може, чи й подiлили б! - пiдхопив сумний чоловiк.
Василь Iванович зразу спинився, мов його хто сiпнув за полу,
повернувся, хотiв щось казати. Потiм плюнув i мерщiй подався до, сво║┐
монополi┐.
- Бач, як закрутив носом! Видно, не дуже до смаку прийшлась йому
мужицька арихметика! - казали, смiючись, люди.
- I звiдкiль принесла його нечиста сила! - казали другi. - Тiльки де
два-три чоловiки зiйдуться, то вже й його чортяка, хоч-не-хоч, внесе туди!
Не дав начитатись уволю. А шкода: втiшна була книжка!

(1910)