"Володимир Винниченко. Бiля машини (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Та чого ти дивишся на його, Карпе? - почулось десь iз купи
робiтникiв, що почали збiгатись звiдусюди. - Бий його, миро┐да
проклятого!.. Грошi хай да║... Бий його!..

Гудзик зблiд i, як, бува║, маленький завзятий цуцик, що попав на чужу
вулицю, мiж чужих псiв, озирнувся на всi боки. I побачив - в той саме час,
манiрно пiдтримуючи подiл ситцево┐ бiло┐ сукнi, жахливо, мов по багнюцi,
ступаючи по розкиданiй половi, з-за паровика наближалась "модиска".
- Гу-у-у! Гу-у-у! Го-о-о! Тю-у-у! Тю-ю! Мо-ди-и-с-с-ка, мо-ди-и-с-с-ка!
- вмить заревли, зашипiли, засичали в валцi. - Тю-у-у! Тю! Учга-а! тю!
Модиска здивовано-перелякано зупинилась i незрозумiле стала дивитись в
┐х бiк. З-за скирт, вiд возiв, од волокiв, зачувши крик i галас, збiгались
дiвчата, хлопцi й поважнi навiть дядьки.
- Ну, чого ж ти не б'║ш? Ну, ти! Бий же, бий! Он i модиска твоя
прийшла... Та бий же! - ще ближче насунувся Карпо.
Гудзик, блiдий весь, тiльки одсувався потроху i, зцiпивши зуби, важко
сопiв носом.

- Та вдар же хоч раз... Он же й гарапник ма║ш! - хитнув головою Карпо
i, раптом зiгнувшись, схопився за нагай. Гудзик перелякано сiпнувся назад
i, шарпнувши рукою, вперiщив Карпа нага║м. - А-а, так он як! - заревiв
несамовито Карпо i всiм тiлом кинувся на Гудзика.
Той побачив тiльки, як бiла ситцева сукня вмить повернулась назад i
замиготiла за паровиком, почув, що його зiм'яла якась сила, i не вспiв
оглянутись, як опинився на землi. Потiм щось дуже гостро вдарило по зубах,
по носi, в ротi зробилось солоно-солоно, потiм почувся якийсь крик, його
чогось возили по землi й, нарештi, вiн опинився на ногах. По лицi й по
грудях текла кров, i в ухах гукало так, нiби туди уставлено паровика.
Карпо, червоний, з розбитими окулярами на грудях, стояв серед купи
робiтникiв i палко говорив щось, повертаючись до всiх. Дехто теж кричав
щось, дехто похмуро слухав, а дехто i смiявся. Машина вже не гудiла,
стояла, так що чуть було все.

- Та плювать я на його хотiв! - кричав Карпо. - Хай грошi вiддасть за
роботу! Що? Та я й на судi це саме скажу... Проценти з нас дере за нашi ж
грошi, а ми мовчи?.. Ого!.. У його нема грошей? Ну-ну! Та зараз обшукайте
його та й знайдете... Грошi давай!! - вмить скажено сiпнувся вiн до
Гудзика, що обтирався мокрою хусткою, яку намочив йому машинiст. Карпа
здержали.
- Я тобi покажу грошi, пiдожди! - промовив понуро Гудзик, держачи
хустку коло носа. - Ти у мене ще побачиш, як людей убивати...
Вiн устав i пiшов до дiжки з водою. Постоявши трохи бiля не┐, вiн
мовчки вмивсь i тихо вернувся до купи. Нiс йому розпух, почервонiв i
блищав, як намазаний салом, пiд лiвим оком свiтив синяк.
- Пускайте машину! - повернувся вiн до машинiста, що балакав iз
Андроном. - А ви йдiть по мiсцях!.. - кинув вiн до робiтникiв, не
дивлячись на них.
Але нiхто й не рухнувся, тiльки Карпо знов шарпнувся до його i щось
закричав, але його знов спинили.
Гудзик подивився спiдлоба на всiх i знов, одвертаючись, тихiше