"Володимир Винниченко. Бiля машини (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Що ж ти зна║ш?
- Нiчого... Зна║мо...
- Що ж ти зна║ш?.. У-у-у, паршива! - злiсно штовхнув вiн ┐┐ ногою й
повернувся йти.

- Ну, ти! Халамидро!.. Чого б'║шся? - скрикнула Хима. - Бо зараз скажу
пановi, як ти пiдмовля║ш...
Карпо мовчки повернувся i, не давши навiть скiнчить, знов iще дужче
пацнув ┐┐ ногою.

- Па-а-а-не! - жалiбно закричала Хима, одсовуючись вiд його, -
Халамидро!

- Ой Химко, гляди! - ледве здержуючись, проскрипiв зубами Карпо,
ненависно дивлячись на не┐. - Бо i тво║му пановi буде, i тобi перепаде...
- А чого б'║шся?.. Я тебе зачiпала?
- Ти чого чiпля║шся до дiвки? - вмить почувся за ним голос Гудзика. -
Iди на мiсце!

- Я не подивлюся нi на твого батька, нi на паршивого Гудзика, а так
дам, що знатимеш! - не вважаючи на Гудзика i не повертаючись, промовив
Карпо. - Я тобi покажу, який я халамидро, ляцька помийнице.
- Карпе, ступай до соломотряса! - I мiж Химою й Карпом з'явилась
постать Гудзика. Всi покинули роботу i, то посхилявшись, то виступивши
з-за машини, пильно дивились до ┐х. Тiльки машина ревла й торохкотiла
порожнiм барабаном.

Карпо мовчки подивився на Гудзика й, повертаючись iти, кинув до Хими:
- Я тобi покажу, паскудо, пiдожди!
- Сам ти паскуда... Халамидро!
Карпо вмить скажено сiпнувся й кинувся до Хими.
- Па-а-не! - заверещала та перелякано i, як опечена, зiрвалася з мiсця.

- Карпе! - погрозливо крикнув Гудзик, перепиняючи йому дорогу. - Не
смiй ┐┐ б"iти!

- А тобi яке дiло? - раптом спиняючись, люто повернувся до його Карпо.
- Ти якого бiса лiзеш? Тобi яке дiло? Га?
- Я тут хазя┐н!
- Плювать я на тебе хотiв!
- Я тебе плюну!
- Ти? - змiрив його з погордою з нiг до голови Карпо i зареготався. -
Ану, попробуй!

- Попробу║ш!

- Ану ж, ну, попробуй! - насуваючись на його, пiдставляв йому бiк
Карпо. - Ну, бий же, бий!..

- Забирайся до чорта, мурло! Чого лiзеш?..