"Володимир Винниченко. Бiля машини (Укр.)" - читать интересную книгу автора

нiяко┐ надi┐ не лишалося Гудзиковi. Лиця були серйознi, з твердим i
рiшучим виразом, в очах просвiчувала ненависть до його.
- Андроне! - гукнув Гудзик.
Всi раптом зупинились, i з купи вийшов Андрон.
- Я дам зараз усiм виплату! - похмуро й безсильно кинув Гудзик i став
виймать iз боково┐ кишенi якусь невеличку книжечку.
- I по 80?

- I по 80.

Всi весело зупинились i почали вертатись. Почалася виплата.
Коли через деякий час до машини, засапавшись, прибiгла "модиска" з
сво┐м батьком i якимсь iще синеньким ляшком, Гудзик, сидячи на лантухах,
уже долiчував останнiм робiтникам грошi. Нiс йому рознесло, одне око
заплило i обвелося синьою смугою, на губах iще лишилася суха запекла кров.
Машина вже ревла, гудiла, вкривала порохом усе навкруги й нiби
акомпанiювала гучнiй пiснi дiвчат.
Скiнчивши виплату, Гудзик, "модиска", ┐┐ батько i синенький ляшок
почали радитись...