"Остап Вишня. "Думи мо, думи мо..." (Укр.)" - читать интересную книгу автора

мав змогу знайти ту лiнiйку, я б ┐┐ поцiлував!).
Потiм з Павлушки вийшов Остап Вишня. Письменник. Так як же ж я не буду
вдячним за вiник i за горнятко матерi, за лiнiйку - вчителевi I. М.
Мовчановi?
I я - вдячний.

30 сiчня, 49. Iван Сидорович пжакевич! Вiсiмдесят п'ять лiт!
Сьогоднi (вiсiмдесят п'ять лiт йому) - свiжий, ясний, творчий!
Що, дорогi тт. художники?!
Богомаз?! Iконописець?! Не наш?!
Хлопчики ви мо┐! Якби у вас було стiльки майстерства, сили, умiння, як
у пжакевича, - як би ми з вами продвинули вперед наше мистецтво!
пжакевич... От уже в кому втiлилося горькiвське: "Талант - робота!"
Яку гору труда перевернув I. С. пжакевич! Мiлiарди труда!
I став, зробився нацiональним художником! Може, навiть несвiдомо.
Чую галас: "Нацiоналiзм!" Це - на мою адресу!
Ех, дiтки мо┐! Навiть формально це до мене не чiпля║ться!
Отi дурнi, що кричать "нацiоналiст!", не розумiють i нiколи не
зрозумiють, що я зумiв об'║днати любов до мого народу з любов'ю до всiх
народiв свiту!
Я, мiж iншим, боявся цього. Я думав, що сива шапка зневажливо
дивитиметься до тюбетейки!
I який же я був радий, коли вiдчув, що тюбетейка така ж менi рiдна, як
сива шапка.
А я - я говорю чесно! - на це не сподiвався! Говорю одверто.
I от нате вам: i шапка, i тюбетейка рiднi...

15 лютого, 49. Виявилося, що для того, щоб письменник виявив сво┐
глибокi, оригiнальнi й дотепнi думки на паперi, треба:
а) по-перше - папiр,
б) по-друге - думки.
Як нам переказували, - папiр у нас ║сть. I багато. Сподiваються, що
ось-ось у письменникiв, котрi хотять бути талановитими i справжнiми
письменниками, будуть i думки...
Як же ж тодi збагатиться наша лiтература! Це вже потiм: переказують, що
думки для письменникiв експортуються з Донбасу, Кузбасу, Сибiру,
Ленiнграда i т. iн.
Ох i запишемо ж!!!

7 березня, 49. Леся Укра┐нка i багато iнших - поети не тiльки свого
народу, а вони поети всiх народiв, всього людства, бо вони, крiм сво║┐
генiальностi, ще й кришталево чеснi.
Зло - найбiльше - космополiтизму в тому, що вони молодим не давали
ходу.
Вони, захопивши всi провiднi посади в лiтературi, позбивали на протязi
кiлькох десяткiв рокiв усi молодi паростки лiтературнi!
Ось у чiм найбiльше зло!
Те, що вони нас "ущемляли", - то ще не так страшно!
Ну, не видали, зарiзали одну-двi книжки Остапа Вишнi - ну що ж? Остап
Вишня - ║ Остапом Вишнею...