"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- А вже й снiданок на столi! Ходiмте!
- Ходiмо.
- А де ж ваша рушниця?
- Нема... Дивись. Сюди-туди - нема рушницi.
- Та то так! Тут у нас не зiвай! Пiдслiдили, значить, i хапнули. Ну,
нiчого: може, десь випливе...
- Непри║мно! Не кажiть хоч нiкому!

III
Додому ви все-таки зайпя привезли.
- А де ж рушниця? - пита║ться посемейство.
- Курок трошки закапризив: занiс до майстра. Увечерi ви ┐сте
нашпигованого салом зайця. За столом урочисто: перший в цьому сезонi
за║ць.
Трапезу дiлить з вами i ваш вiрний по полюванню товариш.
- Будьмо!
- Будьмо!
По вечерi ви благальне дивитесь на вiрного товариша, а вiн, прощаючись,
заплiта║ться:
- Ти ж не забудь узавтра занести, що на зайця позичав.
1945


ВЕДМIДЬ
I
Ведмiдь у нас на Вкра┐нi, крiм як у зоологiчних парках, нiде не
водиться, через те не так уже й страшно по наших лiсах вальдшнепа, чи
зайця, чи лисицю полювати.
Були б ведмедi, - довелося б багатьом мисливцям рушницi попродати, бо
нашi охотники люди тихi, сумирнi й поетично нiжнi, а ведмiдь - звiр
великий i реве: може перелякати.
Один мiй приятель, дуже пристрасний охотник, коли ми, пам'ятаю, колись
дiстали таку телеграму аж iз Вологодсько┐ областi - "Назнали й обклали аж
три ведмежих барлоги зггг при┐здiть негайно..." - довго вдивлявся у ту
телеграму й каже:
- Ти як зна║ш, а я не по┐ду... Я - на бекасика люблю, бекасик - пташка
сумирнепька, - вона не реве i скальпiв iз людини не здiйма║. А ведмiдь -
воно дуже велике й дуже буре, а снiгу там багато: не втечеш! Не по┐ду я!
Не по┐хали ми вдвох.
Ведмедi бувають бурi, i сiрi, i бiлi...
Бурi - ревуть по лiсах, починаючи з Брянщини..;
Сiрi звуться - "грiзлi", вони, спасибi ┐м, водяться досi-, далеко.
А бiлi - тi у полярних морях та океанах, i далеко до них ┐хати, i
холодно.
Ну, а проте для кожного мисливця забити ведмедя - то вже така для нього
честь i така йому з того слава, що хоч теоретично, а хочеться.
Ви ж самi подумайте: по-перше - прекрасна ведмежа шинка i знамените
ведмеже м'ясо, а по-друге - ведмежа шкура...
Лежить таке велике-велике та волохате ведмеже хутро у вас у кабiнетi
перед канапою. . Ви сидите на канапi, а перед вами приятелi сидять.