"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Ви ┐м кажете:
- Оцього ведмедя сам убив!
Приятелi вашi, як i взагалi в таких випадках усi приятелi, подивляться
один на одного i обов'язково котрийсь iз них кахикне.
Не звертайте на це "кахи" нiяко┐ уваги й розкажiть ┐м, як ви спочатку,
коли ведмiдь вискочив iз барлоги, вдарили його жаканiвською кулею, але
тiльки поранили, а вiн, розлючений, як стрибоне до вас, а ви не
розгубились, вхопили рогатину, добре вперлись у снiг i взяли лютого звiра
на рогатину, i як у вас рогатина - трiсь! - а ви хапа║те другу рогатину i
прямо ведмедевi в груди! Аж тут друга рогатина - трiсь! Ви тодi-за третю!
Звiр уже диха║ прямiсiнько вам в обличчя... Третя рогатина...
Але тут дружина:
- Жалуйте, товаришi, до столу! Чайку поп'║мо! А коли ви вийдете з
кабiнету, ваш найближчий друг каже вашiй дружинi:
- Спасибi, хазя║чко, що покликали, а то б довелося вашому чоловiковi й
за четверту рогатину хвататись! Чого тiльки не перетерпить людина за
правду?!

II
Добрий мiй знайомий, тов. С., хоч сам вiн i не мисливець, розповiв менi
дуже iнтересний спосiб полювати ведмедя.
Сам я нiколи до того про такий спосiб здобути ведмеже хутро й цiлу
торбу ведмежого м'яса не чув, але спосiб цей, на мою думку, вартий
всiляко┐ уваги, тим паче, що вiн зовсiм безпечний, i мисливець у всякiм
разi тут сво┐м життям не ризику║.
Виявля║ться, що дорослi ведмедi дуже пристраснi математики.
Ви назна║те мiсце, де ведмiдь полю║, чи просто году║ться, берете
великий аркуш дикту, пишете на тому диктовi великими лiтерами таку
математичну формулу:
2Х2=5
Написавши цю формулу, берете молоток i цвяхом прибива║те до ясенка чи
до дуба на тiй стежцi, де ведмедь подорожу║. Прибивати треба не дуже
високо та й не дуже низько, а так, щоб ведмiдь ту математичну формулу
побачив.
Прибивати краще опiвднi, коли ведмiдь одпочива║. А як вийде вiн увечерi
полювати, щоб вiн ┐┐ вже уздрiв.
Прибили.
Зразу ж бiжiть додому, запрягайте коня в гарбу й ┐дьте до того
математичного мiсця. Тiльки ж не пiд'┐здiть до нього близько, заховайте
коня з пiдводою десь у ярку чи за скиртою соломи, а самi бiжiть у лiс,
вилазьте поблизу прибито┐ формули на дуба й чекайте нишком.
Ось iде ведмiдь.
Трiщить лiщина, падають з не┐ галузки, i взагалi шум.
Ви не бiйтесь i спокiйно собi чекайте.
Наткнувся, нарештi, ведмiдь на дикт з математичною формулою. Досвiдченi
в такiм на ведмедя полюваннi люди розповiдають, що, коли вiн побачить 2Х2
=5, з ним почина║ ко┐тись щось неймовiрне.
Вiн то ступне назад, вдивляючись у числа, то знову до них пiдступить,
протира║ лапою очi, дивиться, дивиться i, пересвiдчившись, що таки справдi
написано 2Х2 =5, хвата║ться лапами за голову й почина║ ту голову ламати.