"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Вискочило це правило у нас тодi з голови.
Перед виходом на озеро сiли ми вечеряти.
Довгенько вечеряли, бо йти сiдати в бочку треба було перед свiтом - не
лягати ж спати, а то ще проспиш! От ми собi й вечеряли!
Перед свiтом вийшли.
Рушницi, хоч i важко було йти, ми, проте, взяли, взяв приятель з собою
в бочку ще пляшку отого, що грi║ (на випадок - змерзне!).
Прийшли ми до озера, чимало там пововтузилися, доки приятель у човна
сiсти поцiлив, а таки, кiнець кiнцем, поцiлив...
Одвiз я його до бочки.
Бiля бочки теж чимало клопоту було, доки я його в ту бочку посадив.
Посадив i поплив до берега.
Не встиг од'┐хати метрiв з пiвсотнi, чую - гука║:
- За тво║ здоров'я! Холодно! До┐хав я до берега, пiдтягнув човна й сiв
пiд копицею.
Надiйшов Йосип Явдокимович. Сидимо, куримо. Коли це:
- Рррятуйте! - крик з озера:- Перрекинулась! Рав-ненiя потеряв!
- Бреди, - кричу, - до берега!
- Не вибреду!! - кричить. - Мулько!
Ми з Йосипом Явдокимовичем на човна - I до бочки...
Пiд'┐здимо, - бочка плава║, а приятель усе чогось поринути хоче.
- Чого ти нiби пiрнути хочеш? - пита║мо.
- Р-р-р-ушниця пiрнула!
- Ну, вилазь уже на човна!
- А р-рушнпця?
- Потiм рушниця!
Втягли ми його на човна, транспортували до берега.
Сiв вiн пiд копицею, зубами цокотить.
А тут уже й сонечко виткнулося...
Роздягся Йосип Явдокимович, сiв на човна, поплив на те мiсце, де стояла
бочка, злiз з човна, побродив трохи й витягнув рушницю.
- Чого тебе, - питаю я в приятеля, - чорти перекинули?
- Ба-ба-ба-ла-лансу не вийшло!
- Ну, випий, то зiгрi║шся, в тебе ж там ║? - кажу йому.
-Нема!
- Пiрнула?
- Нi, ще до того, як перекинувся, пiрнула!
- Ага! Розумiю! - кажу.
А гуси летять, а гуси летять!
I все на тiм мiсцi, де була бочка, сiдають.
- Ну, що ж далi? - пита║ приятель.
- Кричи, - кажу:
Гуси, гуси, гусенята,
Вiзьмiть мене на крилята -
Та понесiть до матiнки.
- До матiнки, - каже вiн, - далеко! А от якби на гiiч!
1946


ПЕРЕПIЛКА