"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора Вискочило це правило у нас тодi з голови.
Перед виходом на озеро сiли ми вечеряти. Довгенько вечеряли, бо йти сiдати в бочку треба було перед свiтом - не лягати ж спати, а то ще проспиш! От ми собi й вечеряли! Перед свiтом вийшли. Рушницi, хоч i важко було йти, ми, проте, взяли, взяв приятель з собою в бочку ще пляшку отого, що грi║ (на випадок - змерзне!). Прийшли ми до озера, чимало там пововтузилися, доки приятель у човна сiсти поцiлив, а таки, кiнець кiнцем, поцiлив... Одвiз я його до бочки. Бiля бочки теж чимало клопоту було, доки я його в ту бочку посадив. Посадив i поплив до берега. Не встиг од'┐хати метрiв з пiвсотнi, чую - гука║: - За тво║ здоров'я! Холодно! До┐хав я до берега, пiдтягнув човна й сiв пiд копицею. Надiйшов Йосип Явдокимович. Сидимо, куримо. Коли це: - Рррятуйте! - крик з озера:- Перрекинулась! Рав-ненiя потеряв! - Бреди, - кричу, - до берега! - Не вибреду!! - кричить. - Мулько! Ми з Йосипом Явдокимовичем на човна - I до бочки... Пiд'┐здимо, - бочка плава║, а приятель усе чогось поринути хоче. - Чого ти нiби пiрнути хочеш? - пита║мо. - Р-р-р-ушниця пiрнула! - Ну, вилазь уже на човна! - А р-рушнпця? Втягли ми його на човна, транспортували до берега. Сiв вiн пiд копицею, зубами цокотить. А тут уже й сонечко виткнулося... Роздягся Йосип Явдокимович, сiв на човна, поплив на те мiсце, де стояла бочка, злiз з човна, побродив трохи й витягнув рушницю. - Чого тебе, - питаю я в приятеля, - чорти перекинули? - Ба-ба-ба-ла-лансу не вийшло! - Ну, випий, то зiгрi║шся, в тебе ж там ║? - кажу йому. -Нема! - Пiрнула? - Нi, ще до того, як перекинувся, пiрнула! - Ага! Розумiю! - кажу. А гуси летять, а гуси летять! I все на тiм мiсцi, де була бочка, сiдають. - Ну, що ж далi? - пита║ приятель. - Кричи, - кажу: Гуси, гуси, гусенята, Вiзьмiть мене на крилята - Та понесiть до матiнки. - До матiнки, - каже вiн, - далеко! А от якби на гiiч! 1946 ПЕРЕПIЛКА |
|
|