"Остап Вишня. Гуморески (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Ну да є! Якби не було, не забув би в Преськи!
"Диви,-думаю собе.-Штани в попа є. А навещо ж спедниця?"
Ага!
Пригнав гуси додому.
- Мамо!
- Га?
- Ага! Тепер я взе знаю! У попа стани є! Вен у Преськи забув! А со вен
спедницю носить, так то соб од Преськи текать, так соб не видко було, со
вен стани там забув.
Ну й били ж мене!..


"Д-ЛИ НЕБЕСН-!"


ПРИЛЕТ-В архангел Михаїл на небо...
- постукав архангел Михаїл до бога...
- Хто там ?
- Михаїл.
- Заходь.
- Ну, розказуй, Михасю, як там, що там? Що чував? Що бачив? Де бував?
Миропомазав?
- Ех, боженьку, бодай мене не казати, а вам, боже, не чувати...
- А що таке?
- Та... Полетев ото я, як ви були наказали, до Москви... Нову владу на
царство миропомазати... Благодате на неї напустить... Зайшов до Кремля...
- Чи не можна,- питаю,- побачити, хто тут у вас є найстарший?
- А тобе в якей,- питають,- справе?
- Од бога я... З неба... Миропомазати б... Скрезь так... Верховну
завжди мазали... благодате напускали... - тепер от в Англеї, в Бельгеї, в
-талеї, в Японеї та й по енших країнах ще мажемо... Треба б е у вас... -
так спезнилися - думали, не втримаєтесь...
- Летай,-кажуть,-дале... Неколи саме. У нас тепер з'їзди, наради - не
до тебе.
Киш! Потем прилетиш. Наказано некого не пускати, крем делегатев.
- А ти ж що?
- То що ж мав робити? Пешов до Тихона...
- Ну, як святитель?
- Поросят святитель годують... Бедують, сердешне. Достатки не велике...
Сергея Радонезького мель еззела...
- Тож-то вед нього останней час молитов не чуть.
- Сумне владика... Ото тельки й слави, що белий клобук. Без штанев
сидять:
на борошно попроменювали. "Бевкну, кажуть, у дзвона та й дивлюся, чи
правити, чи не... Так еноде стара бабуся пришкутильгає. А все пасоме на
заседаннях...
Сумно..."
- А взагале що владика поробляє?
- Б'ються владика. З владою б'ються. Влада скарби церковне для голодних
одбирає, а владика не дають.