"Остап Вишня. Гуморески (Укр.)" - читать интересную книгу автора

"Не самим хлебом, кажуть, жива буде людина, а словом, що з божих уст
виходить..." Дуже в текстах владика... Влада до їх е так е сяк:
- Голодне мруть... Матере детей їдять. Владико,-молять,- езглянься!
А владика їм (ох е непохитне ж у вере Христовей):
- У вас голодне хлеба просять, а ви їм - камень, та ще й не малий -
каратев у ЗО-40.
Одне слово, євангелеєю їх, євангелеєю. Там таке знялося, таке знялося...
Розказав я їм, з якою я справою.
- Е,-кажуть,-зараз е не совайся... Та й взагале не раю... А там,-
кажуть,- як знаєш. Полети ще на Вкраїну. Там так само верховна є. Може,
там пощастить.
Та й полетев я ото на Вкраїну.
Прийшов до влади. Назва якась чудна: ВУЦВК зветься.
- не благочестивейший е не самодержавнейший, а тельки всього ВУЦВК.
Питаю найстаршого. Пустили, нечого собе чоловечина: тихий такий,
чорнявий е в окулярах. Летней уже. Вклонився я йому та й кажу:
- Я вед бога до вас. Нащот миропомазанея та благодате, потому як ви
будете верховне.
- А ви,- питає,- хто? Робетник?
- Ангел я...
- Квалефекований? Якого цеху?
- Я не цеху. Леки ми ангельстеї...
- Лико дерете? Ага... А в професейней спелце працюєте? На голодних
одчисляєте?
- Не,-кажу.-Я миропомазати... З миром я...
- А я,- каже,- хеба з боєм?.. - я з миром. Чого хочете? Кажеть
коротенько...
- Я ж е кажу: миропомазати вас хочу, благодате бог посилає через мене.
Я оце й хочу...
- Ага... Он що... Сам не можу вирешити. Лишеть заяву... Треба
проголосувати. Як президея. Ага! Ось е президея... От добре. Зачекайте.
- Товарише! Тут ось ангел од бога, хоче миропомазати. Як бути? На мою
думку, треба скласти комесею з представникев Наркоменспекцеї, Наркомпроду
й Женведделу...
- Таке! Навещо комесею? - Це секретар так.- На Чернишевську його, там
його миропомажуть...
- Ставлю на голосування. Хто за те, щоб на Чернишевську? Все... Гаразд.
Товаришу,-каже,-звернеться на Чернишевську в цей справе...
- Так дозвольте,- кажу,- хоч благодате пустить...
А секретар:
- На вулице пустиш... Тут е так душно.
Пешов я на Чернишевську. Зустречаю батюшку. -де з "вещами" та все
хреститься.
Думаю: "Наш".
- А вам,- питає,- чого?
- Так е так,- кажу.- Миропомазати, благодать.
Озирнувся вен на все боки та до мене:
- Лети, голубе. Лети краще й не озирайся. Тут, брат,- каже,- чорта
вкрутили, а не тебе, светозарного. Боже тебе сохрани й помилуй. Текай,
поки не пезно, а то тут тебе миропомажуть.