"Владимир Владко. "Аргонавты вселенной". НФ роман (на укр. языке). {new} [N]" - читать интересную книгу автора

зараз, у перiод прискорення, потягнуло б на вагах цiлих двiстi
двадцять п'ять кiлограмiв.
I це вiдчувається помiтно, навiть надто помiтно!
Серце б'ється рiзкими поштовхами, ледве справляючись з масою
кровi, вiдкинутою прискоренням назад. Тiло вiдчувається, наче
неймовiрно важка кам'яна брила... а прискорення все триває!
Стрiлка покажчика швидкостi вже пiдходить до позначки 9,0, ас-
троплан пронизує iоносферу... вiн поступово входить у найвищi,
найрозрiдженiшi її шари... стрiлка наближається до позначки
10,0... прекрасно!.. Тiльки б менше було перед очима цих набрид-
ливих фiолетових кiл, як вони заважають, дратують...
Думки Риндiна, уривчастi й безладнi, сумбурно виникали, пере-
ганяючи одна одну. Це було схоже на гарячковий стан, коли людина
не може нi на чому зосередитися. Проте в такому станi мислення
буває неясним, туманним, а думки Миколи Петровича, хоча й мелька-
ли дуже швидко й безладно, але кожна з них зокрема лишалася
чiткою й ясною. I цi думки весь час поверталися до головного - до
покажчика швидкостi, яка невпинно наростала i звiльнювала астроп-
лан вiд могутньої сили земного тяжiння. Стрiлка покажчика
повiльно посувається повз позначку 11,0... тепер лишаються тiльки
десятi частки кiлометра, тiльки сотнi метрiв... Чи не
уповiльниться тут прискорення?.. Нi, стрiлка рухається все так
само рiвно... Позначка 11,3 пройдена... Зараз... зараз... Ось во-
на, вирiшальна помiтка 11,5! Є космiчна швидкiсть, її досягнуто!
I тiєї ж митi Риндiн вiдчув, як його тiло рвонулося вперед,
затримуване тiльки широкими ременями, якими вiн був прикрiплений
до крiсла. М'якi подушки нiби одразу стали бiльш пружними, наче в
них звiльнилися несподiвано тугi пружини. Вони виштовхували тiло
Риндiна з крiсла. Стрiлка покажчика швидкостi вже не рухалася
далi праворуч. Вона завмерла на позначцi 11,5. Ракетнi двигуни
вимкнулися. Зникла помiтна вiбрацiя, яка свiдчила досi про їх
напружену роботу. I все тiло звiльнилося вiд тягаря, який давив.
Риндiн вiдчув, як легко й вiльно стало дихати. Вiн спробував
спертися зручнiше на бильце крiсла i вiдчув, що м'якi подушки
вiдштовхнули його вгору.
Виходить, уже невагомiсть? Тодi треба бути дуже обережним, з
нею треба освоїтися... Адже можуть з'явитися дуже неприємнi
вiдчуття, незважаючи на велике попереднє тренування, яке проходи-
ли учасники експедицiї, незважаючи на полегшуючу дiю вжитих ними
перед стартом спецiальних препаратiв...
Микола Петрович повiльно й акуратно розстебнув замок широких
ременiв, що прикрiпляли його до крiсла, i сперся на бильця. Цьо-
го руху було досить для того, щоб крiсло у вiдповiдь пiдступно
вiдкинуло його вiд себе у повiтря. Вiн хотiв ухопитися за бильця
i не встиг, його руки промахнулися в рiзкому русi. Крiсло раптом
опинилося навiть не внизу, а десь збоку - i продовжувало вiддаля-
тися вбiк i вгору. Каюта повiльно поверталась навколо Миколи Пет-
ровича, що висiв у повiтрi. Нi, виявляється, з усiм цим не так
легко освоїтися!
Здавалося з цiлковитою очевиднiстю, що вiн, Риндiн, абсолют-